1643
Собаки здатні не лише помічати, що людина усміхається чи сердиться, а й відрізняти кілька конкретних негативних емоцій. Це показало дослідження, у якому домашні собаки залишалися при свідомості під час функціональної МРТ і дивилися на фотографії незнайомих людей із різними виразами обличчя. Учені побачили, що страх, смуток і гнів викликають у мозку тварин різні патерни активності.
Роботу опублікували 7 серпня в журналі iScience. Дослідники хотіли зрозуміти, що відбувається в мозку собаки, коли вона бачить людське обличчя з певною емоцією. Поведінкові спостереження давно показували, що собаки добре реагують на усмішки, інтонацію, сльози та напруження людини, але нейронні механізми такої чутливості залишалися менш зрозумілими.
На першому етапі вчені сканували мозок восьми собак, яким показували фотографії незнайомих людей із щасливим або нейтральним виразом. Коли тварини бачили усмішки, у них сильніше активувалися скронева кора і хвостате ядро. Перша область пов’язана зі складнішою обробкою інформації, друга — із системою винагороди.
Автори звернули особливу увагу на хвостате ядро. Його активність може означати, що щасливе людське обличчя має для собаки окреме емоційне значення, а не є просто візуальним стимулом.
Собаки не зводять негативні емоції в одну категорію
У другому експерименті брали участь 12 собак. Їм показували зображення людей, які демонстрували радість, гнів, страх і смуток. Для аналізу отриманих МРТ-патернів дослідники використали машинне навчання.
Реакція на щасливі обличчя залишалася особливо виразною: за активністю мережі скроневої кори та хвостатого ядра її було відносно легко відокремити від реакцій на негативні вирази. Однак головний результат полягав у тому, що мозок собак не реагував на всі негативні емоції однаково.
Повний аналіз мозкової активності показав різні патерни для страху порівняно з гнівом і смутком. За словами авторів, це перший нейровізуалізаційний доказ того, що собаки можуть розрізняти окремі негативні вирази людського обличчя, а не лише умовно ділити їх на позитивні та негативні.
Дослідники водночас підкреслюють, що це не означає, ніби собака переживає страх або смуток так само, як людина. Крім того, нерухома фотографія відтворює лише невелику частину реального спілкування. У повсякденному житті собаки одночасно оцінюють міміку, положення тіла, голос, рухи та запахи.
Усі тварини в експерименті були домашніми собаками, які жили в сім’ях. Автори окремо зазначають, що вільноживучі або безпритульні собаки можуть мати інший соціальний досвід і, відповідно, інакше обробляти людські сигнали. Наступні дослідження мають порівняти різні групи собак і простежити, як вони поєднують кілька каналів інформації одночасно.
Джерело: ScienceDaily / Cell Press
