1659
Майбутні астронавти можуть привезти на південний полюс Місяця не лише обладнання й наукові інструменти, а й невидимих «пасажирів» із Землі. Нове дослідження NASA показало, що деякі бактерії та гриби теоретично здатні пережити щонайменше одну земну добу в окремих затінених нішах полярного регіону. Це не означає, що мікроби зможуть утворити на Місяці стабільні колонії, але навіть короткочасне виживання створює проблему для майбутніх досліджень зразків.
Попередні пілотовані місії Apollo працювали переважно поблизу місячного екватора. Там поверхня регулярно отримує дуже сильне ультрафіолетове випромінювання, а температура протягом місячної доби змінюється настільки різко, що середовище є надзвичайно ворожим до земних мікроорганізмів.
Південний полюс має іншу геометрію освітлення. Через дуже малий нахил осі Місяця Сонце там постійно перебуває низько над горизонтом і буквально ковзає вздовж поверхні.
Через це навіть невелика нерівність, камінь, край кратера або складка рельєфу можуть створювати довгі затінені ділянки. Деякі з них отримують значно менше ультрафіолету й сильніше захищені від прямого сонячного нагрівання.
Саме такі мікросередовища зацікавили дослідників. Вони змоделювали температуру, освітлення та рівень ультрафіолетового опромінення в різних частинах південнополярного рельєфу й порівняли умови з відомою стійкістю земних бактерій і грибів.
Під словом «вижити» в цій роботі мається на увазі зберегти життєздатність щонайменше протягом однієї земної доби. Дослідження не показує, що організм у цей час активно росте, розмножується або формує екосистему.
Найреалістичніший шлях потрапляння мікробів — люди та їхнє обладнання. Повністю стерилізувати пілотовану місію практично неможливо: мікроорганізми живуть на шкірі, у дихальних шляхах, усередині космічного корабля, на скафандрах і предметах, яких торкаються астронавти.
Роботизовані апарати можна піддавати дуже жорсткій стерилізації. NASA, наприклад, може нагрівати окремі компоненти до температур понад 400°F, щоб різко зменшити кількість живих організмів. Із людьми застосувати такий метод, очевидно, неможливо.
На Місяці проблема має особливе значення через наукові плани для південного полюса. Там очікують знайти давні леткі речовини, органічні молекули та інші хімічні сліди, які зберігалися в холодних пастках дуже довго.
Якщо в майбутній пробі виявлять органічну молекулу або мікробну структуру, дослідникам потрібно буде впевнено відрізнити справді місячний матеріал від того, що випадково привезли астронавти.
Автори тому говорять не про необхідність «захистити Місяць від зараження» у побутовому сенсі, а про planetary protection — контроль біологічного забруднення, щоб людська присутність не зіпсувала власні наукові експерименти.
Особливо уважно доведеться працювати з інструментами для відбору зразків. Якщо лопата, рукавичка чи контейнер уже контактували з мікробами, навіть кількох життєздатних клітин може вистачити, щоб створити сумнів щодо походження сигналу в лабораторії.
Дослідники наголошують, що поверхня Місяця загалом залишається надзвичайно суворим середовищем. Вакуум, радіація, нестача води та температурні перепади роблять довготривале існування земного життя вкрай малоймовірним.
Але південний полюс відрізняється тим, що його рельєф створює багато локальних ніш. Саме ці невеликі затінені ділянки можуть на короткий час працювати як природні «холодні сховища» для організмів, випадково занесених із Землі.
Із поверненням людей на Місяць питання стає практичним. Чим більше місій, обладнання й постійної інфраструктури з’являтиметься на поверхні, тим складніше буде знайти ділянки, які гарантовано ніколи не контактували із земним біологічним матеріалом.
https://www.sciencenews.org/article/microbes-freeze-dried-moons-south-pole
