1551
На початку серпня від льодовика Пітерманна на північному заході Гренландії відокремився великий плоский крижаний острів, площу якого дослідники порівнюють із Манхеттеном. Супутникові знімки дозволили простежити останні етапи руйнування: ще 3 серпня новий айсберг був частково з’єднаний із плавучим льодовиковим язиком, а до 20:00 UTC 4 серпня повністю відділився від його східної частини.
Пітерманн — один із найбільших льодовиків Північної Гренландії. Його кінець утворює довгий плавучий язик, який заходить у фіорд і періодично втрачає великі шматки льоду.
Такі події називають відколюванням айсбергів. Вони є природною частиною життя льодовика, але частота, місце й масштаб відколів допомагають оцінювати стабільність плавучої частини.
Новий крижаний острів зафіксували за допомогою супутникових спостережень. Команда порівняла послідовні знімки й встановила дуже вузьке вікно часу, коли крижина остаточно відокремилася.
Арктичні крижані острови відрізняються від звичайних айсбергів. Вони великі, плоскі й можуть зберігати форму досить довго під час дрейфу.
В Антарктиці величезні табулярні айсберги є відносно звичними, а в Арктиці подібні об’єкти трапляються значно рідше. Саме тому вони становлять особливий інтерес для дослідників.
Поведінка таких островів дозволяє вивчати не тільки стан льодовика, а й океанічні течії, температуру води, морський лід і механізми руйнування великих мас льоду.
Плаваюча частина льодовика вже перебуває у воді, тому її безпосереднє відокремлення майже не підвищує рівень моря. Значення події інше: плавучий язик може працювати як механічна опора, яка стримує швидший рух наземного льоду до океану.
Якщо така опора слабшає або відступає, внутрішні частини льодовика потенційно можуть прискорити рух. Саме довгострокова реакція наземного льоду визначає вплив на рівень моря.
Дослідники не очікують, що серпневий відкол стане останнім. У плавучому язику Пітерманна вже існують дві великі ділянки, відмежовані тріщинами, які розвивалися роками.
Ці блоки теж можуть відокремитися в майбутньому. Команда продовжить стежити за ними за допомогою супутників, повітряних спостережень та систем відстеження льоду.
Для арктичної науки така подія є одночасно наслідком багаторічного руйнування льодовика й можливістю простежити, як великий крижаний острів поводиться після виходу у відкрите море.
