788
Жінки, які в минулому використовували гормональну терапію лише естрогеном, у великому ретроспективному дослідженні рідше мали клінічний діагноз деменції та менше патологічних ознак хвороби Альцгеймера. Автори одразу наголошують: це асоціація, а не доказ того, що гормональна терапія запобігає деменції.
У двох великих наборах даних загалом було 21 462 жінки. У частини учасниць проводили мозкові сканування та біомаркерні тести за життя, а 2959 жінок мали результати аутопсії після смерті.
Дослідники аналізували лише estrogen-only therapy. Комбіновану терапію естрогеном із progestin до цього аналізу не включали, оскільки її ризики й показання відрізняються.
Що показало дослідження
Серед жінок із аутопсією 18% користувачок гормональної терапії не мали ознак Альцгеймера, порівняно з 10% тих, хто її не використовував. Усі три основні патологічні маркери — amyloid-beta plaques, tau tangles і neuritic plaques — одночасно виявили у 40% користувачок проти 51% у групі без терапії.
Після коригування за віком, освітою, генетикою, расою та гіпертензією використання терапії було пов’язане з 35% нижчими шансами патології Альцгеймера на аутопсії.
Крім того, hormone therapy була пов’язана з 39% нижчими шансами клінічного діагнозу деменції. Біомаркери у крові та спинномозковій рідині також узгоджувалися з меншою кількістю amyloid, що відкладається в мозку.
Важливе обмеження полягає в тому, що учасниці використовували гормони десятиліття тому і не так, як їх зазвичай призначають сьогодні. Середній вік початку в дослідженні був понад 70 років, тоді як сучасна практика зазвичай передбачає значно ранній період. Тому автори прямо застерігають від зміни лікування на основі цього одного спостереження.
У роботі важливо розрізняти клінічний діагноз і патологію мозку. Хвороба Альцгеймера визначається не лише проблемами пам’яті: характерними є накопичення amyloid-beta plaques і tau tangles, які можна оцінювати за біомаркерами та при аутопсії.
Велика кількість учасниць дозволила авторам окремо аналізувати клінічні дані, мозкові біомаркери та посмертну патологію. Саме узгодженість кількох типів показників зробила асоціацію цікавою для подальшого вивчення.
Водночас ретроспективний дизайн не може виключити всі відмінності між жінками, які колись отримували estrogen-only therapy, і тими, хто її не використовував. На вибір лікування могли впливати стан здоров’я, перенесені операції та інші фактори.
Тому дослідники не рекомендують використовувати естроген для профілактики Альцгеймера на основі цієї роботи. Для відповіді на питання про причинний ефект потрібні окремі дослідження з урахуванням віку початку терапії, дози, тривалості та індивідуальних ризиків.
