2496
Здатність собак розуміти людські сигнали формується на двох різних часових рівнях: протягом поколінь через селекцію та протягом життя конкретної тварини через навчання. Дослідники Гарвардського університету проаналізували структуру мозку 108 собак і показали, що ці два процеси залишають різні сліди в мережах, пов’язаних із комунікацією.
Команда під керівництвом Меліни Кордо використала неінвазивний метод тривимірної нейровізуалізації. Дослідників цікавило, чи можна побачити відмінності між більш предковими лініями собак і тими, яких протягом багатьох поколінь відбирали для тісної роботи з людьми та життя у людському середовищі.
Порівняння показало, що селекція пов’язана зі змінами в нервових шляхах, які беруть участь у комунікації. Особливо помітними були відмінності в мережах, що стосуються обробки голосових сигналів і слів.
Тренування діє на інші зв’язки
Щоб відокремити спадковий ефект від навчання, дослідники також порівняли тренованих службових собак із тваринами схожого селекційного походження. У цій частині роботи відмінності стосувалися вже не стільки базової архітектури мереж, скільки сили зв’язків між ділянками мозку.
У тренованих собак сильнішими були шляхи, пов’язані з інтерпретацією отриманого сигналу і виконанням відповідної дії. Також у них виявили потужніші зв’язки між областями, які беруть участь у реагуванні на комунікацію від інших.
Цікаво, що за характеристиками деяких зв’язків дослідники могли частково передбачати тренованість собаки. Це означає, що індивідуальні відмінності у мозковій мережі можуть бути пов’язані з тим, наскільки легко конкретна тварина засвоює складну комунікативну поведінку.
Автори роблять висновок, що здатність собак взаємодіяти з людьми не можна пояснити лише породою або лише вихованням. Генетичний відбір створює певну основу, а індивідуальний досвід додатково перебудовує зв’язки всередині цієї системи.
Практичне значення роботи дослідники бачать у кращому розумінні підготовки службових і асистивних собак. Якщо вдасться точніше визначати, як різні типи навчання впливають на мозкові мережі, тренувальні програми можна буде краще підлаштовувати під конкретну тварину.
Джерело: Phys.org / Society for Neuroscience
