558
У добре збереженій кістці качкодзьобого динозавра Edmontosaurus дослідники знайшли сильні хімічні докази того, що частина оригінального колагену могла пережити приблизно 66 мільйонів років. Результат кидає виклик давньому припущенню, що настільки старі викопні рештки вже не повинні містити біомолекул, які походять від самого організму.
У центрі дослідження опинився дуже добре збережений крижовий відділ скелета Edmontosaurus вагою близько 22 кілограмів. Ці з’єднані хребці були частиною тазової області динозавра.
Зразок походить із пізньокрейдових відкладів Hell Creek Formation у Південній Дакоті — однієї з найвідоміших геологічних формацій, що зберегла тварин буквально з кінця епохи непташиних динозаврів.
Протягом приблизно трьох десятиліть питання про можливе збереження білків у динозаврових кістках залишається дискусійним. Скептики наголошували, що органічний матеріал у викопному може бути сучасним забрудненням — продуктом мікроорганізмів, ґрунту, лабораторної обробки або контакту з людьми.
Доказ шукали одразу кількома методами
Команда University of Liverpool використала білкове секвенування, мас-спектрометрію та додатковий матеріалознавчий аналіз. Важливо було не покладатися лише на один непрямий сигнал.
Окрема група з UCLA застосувала тандемну мас-спектрометрію й зафіксувала гідроксипролін. У кістковій тканині ця амінокислота є характерним маркером колагену, тому її наявність стала одним із ключових аргументів на користь збереження деградованого білка.
Центр протеомних досліджень у Ліверпулі додатково ідентифікував фрагменти колагену alpha-1 — основної форми цього білка в кістці.
Для авторів поєднання кількох незалежних методів суттєво послаблює версію, що всі органічні сигнали пояснюються лише пізнім забрудненням.
Старі музейні знімки можуть отримати друге життя
Результат має ще один несподіваний наслідок. Палеонтологи приблизно століття використовують мікроскопію в перехресно поляризованому світлі для дослідження викопних кісток. За певних умов цей метод показує характерні структури тканини.
Автори припускають, що старі мікроскопічні архіви варто переглянути: окремі характерні ділянки можуть вказати, які музейні зразки є найкращими кандидатами для сучасного молекулярного аналізу.
Це теоретично може дати нові дані про біологію динозаврів і навіть про спорідненість між видами в тих випадках, де однієї морфології кісток недостатньо.
Водночас відкриття створює нову загадку. Білки зазвичай руйнуються значно швидше, тому дослідникам тепер потрібно пояснити, які саме хімічні та геологічні умови дозволили окремим фрагментам колагену зберегтися протягом десятків мільйонів років.
