767
Смородина — культура, яка сама себе загущує. За чотири-п’ять років без обрізки кущ перетворюється на щільний віник із двох-трьох десятків гілок, у середину якого не потрапляє ні світло, ні повітря. Ягоди при цьому не зникають, але дрібнішають і зміщуються на периферію, а всередині куща заводяться шкідники й борошниста роса.
Обрізку планують на період після листопаду, коли рух соку припинився. У більшості регіонів України це кінець жовтня — перша половина листопада, на півдні можна працювати й наприкінці листопада. Головна умова — щоб не було морозу нижче мінус п’яти: підмерзла деревина кришиться, і зріз виходить рваним.
З чого починати: порядок видалення
Перша черга — усе явно нежиттєздатне: сухі гілки, поламані, ті, що лежать на землі, і ті, на яких видно ушкодження. Гілку, уражену склівкою, легко впізнати за зрізом: у здорової деревина світла й суцільна, у зараженої в центрі темний хід із трухою. Такі гілки вирізають до основи й обов’язково спалюють, а не кладуть у компост.
Друга черга — вік. Чорна смородина найкраще плодоносить на однорічних приростах гілок другого й третього року, а після чотирьох-п’яти років гілка різко втрачає продуктивність. Упізнати її просто: кора темна, майже чорна, з лущенням, а річний приріст на кінцях становить менше 15 сантиметрів замість нормальних 30–40. У червоної та білої смородини гілки працюють довше, до семи-восьми років, тому там вирізають лише справді старі.
Третя черга — загущення. Прибирають гілки, спрямовані всередину куща, ті, що перетинаються й труться між собою, і слабку нульову порость тонше за олівець. З молодих пагонів, що виросли за сезон від землі, залишають три-чотири найсильніші, рівномірно розташовані по колу, решту вирізають.
Помилки, які коштують урожаю
Найпоширеніша — залишати пеньки. Зріз має бути врівень із ґрунтом, без стирчака навіть у два-три сантиметри: у пеньку зимують личинки скляниці, і навесні все повторюється. Друга помилка протилежна за суттю — вкорочування однорічних приростів у чорної смородини. Саме на них закладено квіткові бруньки наступного року, тож підстригаючи кущ по контуру, ви зрізаєте власний урожай.
Третя — надмірність. За один сезон не можна видаляти більше третини гілок, навіть якщо кущ дуже запущений. Правильно вирішувати проблему за два-три роки: перший сезон — найстаріші гілки й хворі, наступний — решта. Різке оголення провокує вибух нульової порості, з якою потім теж треба щось робити.
Орієнтир для дорослого сформованого куща чорної смородини — 15–18 гілок, приблизно по три-чотири кожного віку від однорічних до чотирирічних. Такий кущ пропускає світло до самої серцевини, швидко просихає після дощу й дає рівну велику ягоду по всій висоті.
Практично роботу зручно робити секатором із коротким лезом і невеликою ножівкою для товстої основи. Одразу після обрізки варто прибрати з-під куща опале листя й підсипати перепрілий компост шаром 3–5 сантиметрів — це і живлення на весну, і захист кореневої системи від промерзання.
