2558
Деякі співочі птахи здатні дуже швидко зняти тверду оболонку насінини, обертаючи її між дзьобом і язиком. Щоб зрозуміти, що саме зробило цю поведінку можливою, дослідники порівняли мозок 92 видів. Результат виявився несподіваним: головною відмінністю була не сильніша моторна система, а краще представлена в мозку чутливість язика і дзьоба.
Команда University of Alberta, University of Lethbridge та Catholic University of Chile використала велику колекцію мозку птахів із різними типами харчування. Частина видів регулярно очищує насіння від оболонки перед ковтанням, інші такої поведінки не мають.
Зразки нарізали на дуже тонкі зрізи, фарбували і вимірювали об’єм конкретних структур мозкового стовбура. Учених цікавили як ділянки, що отримують тактильні сигнали від дзьоба й язика, так і моторні ядра, які керують рухами цих органів.
Язик виявився функціональним аналогом пальців
Особливу увагу приділили головному сенсорному ядру трійчастого нерва, яке обробляє інформацію про дотик. У птахів, що очищують насіння, частина цієї структури, пов’язана з язиком, була збільшеною.
Автори пояснюють це тим, що під час очищення насіння язик виконує дуже точну роботу: утримує зерно, переміщує його всередині дзьоба і постійно дає мозку інформацію про положення та текстуру оболонки.
Дослідники порівнюють це з пальцями приматів. У людини та інших приматів кінчики пальців мають дуже багато рецепторів дотику і непропорційно велику ділянку представництва в соматосенсорній корі. У зерноїдних птахів схожа спеціалізація виникла для язика.
Моторні центри не показали такого самого вираженого збільшення. Це підтримує ідею, що для складної маніпуляції ключовим було посилення сенсорного контролю, а не просто розвиток сильніших або складніших рухів.
Результат є прикладом конвергентної еволюції: різні групи тварин можуть вирішувати схожі завдання через розширення сенсорного представництва тієї частини тіла, якою вони маніпулюють предметами.
