Пари мертвих і звичайних зір випускають загадкові радіосигнали за механізмом, схожим на Юпітер та Іо

Сьогодні,   00:20    98

Астрономи наблизилися до пояснення загадкових радіоімпульсів, які повторюються раз на кілька хвилин у деяких подвійних зоряних системах. Комп’ютерні симуляції Caltech показали, що пара з білого карлика та невеликого червоного карлика може працювати як гігантська версія радіосистеми Юпітер—Іо: орбітальний рух у сильному магнітному полі запускає електричні струми й створює вузькі промені інтенсивного радіовипромінювання.

Білий карлик та червоний карлик у подвійній системі

Так звані довгоперіодичні радіотранзієнти стали окремою загадкою останніх років. Звичайні пульсари можуть видавати короткі радіоімпульси з періодами від часток секунди до кількох секунд. Нові об’єкти поводяться інакше: між їхніми спалахами можуть проходити хвилини або навіть значно більше часу.

Останні новини:  У кістках динозавра віком 66 мільйонів років знайшли сліди оригінального колагену

У частині таких джерел астрономи вже знайшли подвійні системи, де компактний білий карлик обертається разом із M-карликом — невеликою холоднішою зорею. Орбітальний рух і обертання компонентів можуть бути синхронізовані, але залишалося незрозуміло, як саме це перетворюється на яскравий радіосигнал.

Фізика майже така сама, як у Юпітера та Іо

Команда Caltech змоделювала механізм electron cyclotron maser instability, або ECMI. Він виникає, коли електрони рухаються спіраллю вздовж магнітних ліній і створюють когерентне радіовипромінювання.

Останні новини:  Астрономи вперше спіймали спалах вибуху зорі з перших секунд

Подібний механізм давно відомий у Сонячній системі. Супутник Іо рухається крізь сильне магнітне поле Юпітера й утворює між двома тілами електричний струм величезної сили. Ще у 1969 році теоретики передбачили струм порядку мільйона ампер, а пізніше космічні апарати підтвердили структуру цього зв’язку.

У подвійній зоряній системі роль Юпітера виконує сильно намагнічений білий карлик. M-карлик рухається крізь його магнітосферу й збурює її. У результаті виникають потоки заряджених частинок, які можуть запускати ECMI і формувати яскраві радіопромені.

Симуляції показують, що така система може створювати саме довгі інтервали між спалахами, які бачать телескопи. Період пов’язаний з орбітальним рухом і геометрією магнітного поля, а радіосигнал стає видимим лише тоді, коли промінь спрямований у бік Землі.

Останні новини:  Надмасивна чорна діра розганяє потужні вітри на 300 тисяч світлових років

Нова модель не означає, що всі довгоперіодичні радіотранзієнти мають одне походження, але добре пояснює підклас, де спостерігається подвійна система. Вона також дає передбачення для майбутніх спостережень — характеристики імпульсів мають залежати від сили магнітного поля, орбіти та геометрії системи.




Джерело: Phys.org / Caltech