784
Троянду в Україні частіше губить не сам мороз, а неправильна підготовка до нього. Кущ, який пішов у зиму з м’якими недозрілими пагонами й повним листям, випріває під укриттям навіть у м’яку зиму. І навпаки — вчасно обрізаний та правильно вкритий кущ спокійно переживає ті мінус 18-20 градусів, що час від часу трапляються на півночі та сході країни.
Підготовка починається не в жовтні, а вже зараз, у серпні. Те, що відбувається з рослиною в останні шість-вісім тижнів вегетації, визначає, наскільки визріє деревина. Азотні підживлення після 20-25 липня припиняють повністю: азот штовхає кущ у ріст, і нові пагони до жовтня залишаються водянистими й зеленими. Натомість у першій половині серпня дають калій і фосфор — приблизно 25-30 г сульфату калію та 30-40 г суперфосфату на квадратний метр, обов’язково з поливом після внесення.
Полив скорочують з початку вересня, а з середини місяця припиняють зовсім, якщо немає тривалої посухи. Розпушувати ґрунт під кущами теж перестають — пошкоджені перед зимою корені загоюються погано.
Коли саме обрізати і наскільки коротко
Часта помилка — обрізати троянди у вересні, «поки погода хороша»: тепла осінь будить сплячі бруньки, кущ дає молоді пагони й іде в зиму ослабленим. Обрізку роблять безпосередньо перед укриттям: на півдні це кінець жовтня — перша декада листопада, у центрі — друга-третя декада жовтня, на півночі та заході — перша половина жовтня. Орієнтир не календар, а погода: стабільні нічні мінус 3-5 градусів протягом кількох діб.
Чайно-гібридні троянди та флорибунду вкорочують до 35-45 см — тобто до висоти, за якої кущ поміщається під укриття. Зрізи роблять на 5-7 мм вище зовнішньої бруньки, під кутом близько 45 градусів. Ґрунтопокривні сорти майже не ріжуть. Плетисті троянди не вкорочують узагалі: батоги знімають з опори, скручують кільцем і вкладають на підстилку з дощок або лапника.
З куща прибирають усе слабке: пагони тонші за олівець, невизрілі верхівки з червонуватою корою, гілки з плямами, а також усі бутони та квіти. Листя обривають повністю — саме на ньому зимують спори чорної плямистості. Обрізки й опале листя не залишають під кущем, а виносять з ділянки.
Укриття: коли зарано і чим не варто вкривати
Троянди гинуть від випрівання частіше, ніж від вимерзання, і причина — поспіх. Кущі витримують короткі приморозки до мінус 5-7 без жодного захисту, а легке підмерзання навіть корисне: воно зупиняє ріст і загартовує тканини. Тому вкривають лише тоді, коли ґрунт почав промерзати, а денна температура тримається біля нуля. Для більшості регіонів це друга половина листопада.
Основу куща підгортають сухою землею або торфом на висоту 20-25 см; пісок і тирса для цього гірші, бо довго тримають вологу. Зверху накладають лапник, а на нього — каркас із дуг і агроволокно щільністю 60 г/кв.м у два шари. Поліетиленова плівка без вентиляції — найгірший варіант: під нею накопичується конденсат, і кущ пріє вже під час лютневих відлиг.
Торці укриття залишають відкритими до стійких морозів, щоб рослини провітрювалися. Навесні їх відкривають першими — у другій половині березня, коли зійшов сніг. Повністю укриття знімають у похмурий день, інакше пагони, що відвикли від сонця, отримують опіки.
Якщо звести все до практичного мінімуму: у серпні — калій і фосфор без азоту, у вересні — менше води, у жовтні — обрізка з видаленням листя, у листопаді — сухе підгортання й дихаюче укриття. Цього набору вистачає, щоб троянди зимували стабільно в будь-якому регіоні України.
