528
Скам’янілість, яку британська експедиція знайшла на арктичному острові ще 1948 року, але не змогла забрати із собою, через десятиліття виявилася новим видом і найбільшим відомим представником своєї групи. Тварина отримала назву Arctobatrachus urdensis і за життя сягала приблизно 2,7 метра довжини.
Рештки знайшли на Бйорньої — острові Ведмежий у норвезькому архіпелазі Шпіцберген. Під час першої експедиції дослідники сфотографували скам’янілість і забрали лише частину кісток, оскільки весь об’єкт було надто складно транспортувати.
Після цього викопне залишилося просто неба. Учені вважали, що сувора арктична погода майже напевно його знищить. Однак у 1984 році норвезька польова група випадково знайшла місце знову.
37 років вітру й морозу сильно пошкодили рештки
За час перебування на поверхні частина кісток зникла, а решта розтріскалася. Після тижня розкопок скам’янілість вдалося забрати, але ще кілька десятиліть вона залишалася майже недослідженою, доки її не підготували у музеї Штутгарта.
Arctobatrachus належав до плаґіозавридів — незвичайної групи амфібієподібних хребетних тріасового періоду. Вони мали дуже широкі й пласкі тіла та черепи, ширина яких могла значно перевищувати довжину.
У нового виду череп був приблизно 70 сантиметрів завширшки, але лише близько 21 сантиметра завдовжки. За формою він нагадував майже півколо.
Дослідники використали фотографії 1948 року, щоб реконструювати частини, які пізніше були втрачені. Великий розмір, широке ротове отворення та зуби свідчать, що тварина була активним хижаком.
Аналіз еволюційного дерева показав, що вид належить до ранніх плаґіозавридів. Це дає дослідникам рідкісне уявлення про те, як виглядали предки цієї дивної лінії близько 240 мільйонів років тому.
Джерело: Phys.org
