209
Бразильські палеонтологи виявили добре збережений череп нового різновиду крокодиломорфа, який жив у пізній крейді. Особливості будови його черепа вказують на те, що цей чотирилапий ящір міг видавати складні звуки і, можливо, спілкуватися з родичами.
Мезозойську еру (251-66 мільйонів років тому) часто називають епохою динозаврів, адже всі 185 мільйонів років, що тривала, на суші домінували саме ці тварини. Але в різні періоди поряд з ними жили й інші не менш різноманітні істоти. У крейдяному періоді, останньому для мезозою, територію Південної Америки, що утворилася після розколу Гондвани, населяли крокодиломорфи — точніше деякі ендемічні види цього загону.
Їхніми близькими родичами були нотозухії. Ці чотириногі та хвостаті рептилії загалом схожі на знайомих нам крокодилів, але тільки наземних та спритних. Харчувалися вони, судячи з зубної системи, усім поспіль — від фруктів до дрібної дичини та комах.
Окремо виділяється рід сфагезавридів — тварин вагою з дорослою вівчаркою, у яких щелепи набули спільних рис зі ссавцями. Донедавна науці були відомі п’ять видів Caipirasuchus (це сімейство сфагезавридів), найнедавніший з яких відкрили у 2021 році і прозвали на честь відомого британського натураліста Девіда Аттенборо.
Новий вид — шостий — знайшли на півдні Бразилії, недалеко від міста Катандува. Від стародавнього ящера збереглися майже повний череп, нижня щелепа, частини плечових кісток, фрагменти шийних та хвостових хребців та інші скам’янілості. Як зазначили дослідники, це один із найраніших представників сфагезавридів. Опис знахідки опубліковано в журналі Historical Biology .
Знайденого крокодиломорфу назвали Caipirasuchus catanduvensis на честь бразильського міста Катандува, де вчені виявили останки. Найімовірніше датування формації пісковику, в якому знайшли новий вигляд, знаходиться між кампанським і маастрихстським ярусами пізньої крейди — тобто між 83,6±0,2 — 72,1±0,2 мільйона років тому. Також, зважаючи на все, кістки належали молодій особині.
Відкритий вигляд відрізняється від родичів за рядом особливостей голови, але найцікавішими виявилися будова піднебіння Caipirasuchus catanduvensis і складна система циркуляції повітря в черепі.
Просканувавши зразки на комп’ютерному томографі, палеонтологи з’ясували, що повітряний канал пов’язує носову порожнину з камерами у глибині черепа. Така своєрідність вказує на здатність до складних вокалізацій у тварини. Порівнявши знахідку з іншими ящерами, у яких носова порожнина з’єднана з гребенем на голові, вчені зробили висновок, що у нового крокодиломорфу вона служать акустичним резонаторам.
До того ж сучасні крокодили видають різні звукові сигнали, призначені для захисту території, ритуалів догляду, турботи про потомство та інші соціальні взаємодії. Не виключено, що знайдений крокодиломорф розвинув ці здібності. Це може вказувати на покращену соціальну організацію виду. Але для детального відстеження такого розвитку необхідно додаткові зразки.
