924
У серпні під яблунями й сливами щоранку з’являється новий шар плодів. Частину збиває вітер, частина падає сама — здебільшого це якраз ті яблука, у яких уже сидить гусениця плодожерки. Залишена лежати падалиця з кожним тижнем працює проти саду: вона годує наступне покоління шкідників, тримає в собі спори гнилі й узимку притягує до стовбурів мишей.
Механізм простий. Гусениця яблуневої плодожерки покидає впалий плід протягом двох-трьох діб і повзе до стовбура, де залізає під кору або в ґрунт на заляльковування. У більшості областей України цей вид дає два покоління за сезон, а на півдні часто й три. Тобто кожне непідібране яблуко — це кілька десятків червивих плодів наступного року.
Як часто збирати й куди подіти
Оптимальний ритм — щодня або принаймні раз на два дні. Довше падалиця лежати не повинна саме через ті дві-три доби, за які гусениця встигає піти. У розпал опадання, наприкінці серпня, під дорослою яблунею назбирується по відру щодня, і це нормально.
Далі плоди сортують. Ті, що просто збиті вітром, цілі, з твердим м’якушем і без бурих плям, ідуть у справу того самого дня: на сік, повидло, сушку, компот. Зберігати їх не вийде — місце удару темніє й починає псуватися за добу-дві. Дрібні й кислі згодовують худобі, але лише свіжі й без гнилі, бо перебродлі плоди викликають розлади травлення.
Плоди з м’якою бурою плямою, на якій проступають концентричні кола сірувато-жовтих подушечок, — це моніліоз, плодова гниль. Їх не можна ні залишати, ні кидати в компост зверху. Такі яблука закопують на глибину не менше 40-50 сантиметрів або закладають у компостну купу пошарово, пересипаючи землею й перегноєм, і не використовують цей компост щонайменше два роки.
Що зробити разом зі збиранням
Сама по собі падалиця — лише половина проблеми. Друга половина висить на гілках: муміфіковані, зморщені й почорнілі плоди, які лишаються на дереві до весни. Це головне джерело моніліозу наступного сезону, тож їх знімають руками або сікатором до листопаду й видаляють із саду разом із падалицею.
Проти плодожерки добре працюють ловчі пояси зі щільного паперу чи мішковини шириною 20-25 сантиметрів, накладені на стовбур на висоті 30-40 сантиметрів. Гусениці, що піднімаються з опалих плодів, застрягають під ними. Пояс перевіряють раз на 7-10 днів, а восени знімають і знищують. Допомагає й розпушування пристовбурних кіл у жовтні — лялечки виносяться на поверхню й гинуть від морозів.
Ще один аргумент за чистоту під деревами суто зимовий. Купка яблук під стовбуром — готова їдальня для полівок, які, доївши плоди, беруться за кору й кореневу шийку молодого дерева. Тому останню падалицю обов’язково прибирають до того, як ляже сніг.
Схема виходить недовга: обходити сад кожні один-два дні, здорові плоди одразу пускати в переробку, гнилі закопувати глибше півметра, до кінця жовтня зняти з гілок усі муміфіковані яблука й розпушити пристовбурні кола. Це кілька годин роботи за місяць, які наступного літа помітно зменшують кількість червивих плодів.
