1639
Дві людини можуть однаково скоротити вуглеводи й отримати зовсім різну реакцію холестерину. Новий аналіз рандомізованого дослідження DIETFITS показав, що генетична схильність до високого LDL може посилювати підвищення «поганого» холестерину на низьковуглеводному раціоні — особливо якщо людина одночасно споживає багато насичених жирів.
Низьковуглеводні дієти популярні як спосіб зниження ваги й контролю цукру в крові.
Проте їхній вплив на LDL cholesterol дуже неоднорідний. В одних людей показник майже не змінюється, в інших може суттєво зростати.
Команда Stanford University School of Medicine вирішила перевірити, чи пояснює частину цієї різниці генетика.
Для аналізу використали дані DIETFITS — рандомізованого дослідження понад 600 дорослих, які протягом року дотримувалися здорового low-carb або healthy low-fat раціону.
Первинне дослідження не виявило значної переваги однієї дієти над іншою щодо втрати ваги.
У новій роботі дослідники зосередилися на 431 учаснику, для якого були доступні генетичні дані.
Вони розрахували polygenic score — сумарний показник генетичних варіантів, які в попередніх дослідженнях пов’язували з вищим LDL.
Потім порівняли цей показник із типом дієти, кількістю saturated fat і зміною LDL за шість місяців.
Серед людей у low-carb групі ті, хто мав вищу генетичну схильність до LDL, частіше демонстрували зростання показника.
Зв’язок був особливо помітним при високому споживанні насичених жирів.
Це допомагає пояснити, чому особистий досвід із дієтою так часто суперечить загальним твердженням. Для однієї людини low-carb може не створювати значної проблеми з LDL, а для іншої той самий макронутрієнтний профіль може бути несприятливим.
Автори наголошують, що результат не означає, що кожній людині потрібен генетичний тест перед зміною раціону.
Він також не показує, що низьковуглеводна дієта сама по собі завжди шкідлива або корисна.
Дослідження підкреслює важливість конкретного складу їжі. Низька кількість вуглеводів не визначає автоматично, скільки людина їсть насичених жирів, клітковини, овочів та інших продуктів.
Практична ідея полягає в тому, що реакцію LDL після зміни дієти варто вимірювати, а не передбачати лише за назвою раціону.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/08/260823015009.htm
