1639
Тривожні розлади у жінок діагностують приблизно удвічі частіше, ніж у чоловіків. Різницю не можна пояснити лише вихованням, гормонами або суспільними очікуваннями. Масштабний генетичний аналіз показав, що деякі спадкові чинники ризику справді можуть відрізнятися залежно від статі.
Що показують дослідження
Дослідники з австралійських установ QIMR Berghofer та Університету Квінсленду вивчили дані 455 487 людей європейського походження. До вибірки увійшли 281 831 жінка та 173 656 чоловіків; інформацію отримали, зокрема, з великих біомедичних баз UK Biobank і All of Us.
Науковці виявили двадцять один генетичний варіант, пов’язаний із тривожністю в групі жінок, і п’ять — у чоловіків. Такі цифри не означають, що для жінок «існує більше генів тривоги». Вони значною мірою залежать від розміру груп, статистичної потужності та відмінностей між вибірками.
Чому це важливо
Більшість генетичної схильності виявилася спільною для обох статей. Дослідники наголошують, що спадковість визначає лише частину ризику, а умови життя, стрес, травматичний досвід, доступ до медичної допомоги та соціальні фактори також мають вагоме значення.
Окремий напрям аналізу стосувався зв’язків тривожності з іншими психічними станами. У людей нерідко поєднуються симптоми тривоги й депресії, проте це не робить такі діагнози тотожними. Дослідникам важливо зрозуміти, які механізми спільні, а які відрізняються.
Результати не дають готового генетичного тесту для передбачення тривожного розладу в конкретної людини. Натомість вони допомагають точніше формулювати наукові питання про механізми хвороби та перевіряти їх у різних популяціях.
