3152
У морях крейдового періоду могли жити восьминоги, розміри яких майже не поступалися найбільшим морським рептиліям тієї епохи. Дослідження викопних щелеп показало, що окремі представники давньої групи плавникових восьминогів могли сягати приблизно 7–19 метрів завдовжки й займати місце серед найпотужніших хижаків океану.
Вивчати еволюцію восьминогів особливо складно, оскільки більша частина їхнього тіла складається з м’яких тканин і майже не зберігається у викопному стані. Саме тому палеонтологи часто мають справу не з цілими тваринами, а лише з окремими твердими структурами. У цьому випадку ключем стали щелепи — міцні частини ротового апарату, здатні пережити десятки мільйонів років у породі.
Команда дослідників проаналізувала викопні рештки з Японії та острова Ванкувер, вік яких охоплює приблизно 100–72 мільйони років. Науковці застосували високоточну томографію та методи штучного інтелекту, щоб побачити форму щелеп і найдрібніші сліди зношування навіть там, де частини скам’янілостей залишалися прихованими всередині породи.
На поверхні щелеп виявили численні відколи, подряпини та сильний знос. Такі пошкодження свідчать, що тварини не просто ловили м’яку здобич, а могли регулярно дробити тверді структури — панцирі, мушлі або кістки. Це підтримує версію про активний хижий спосіб життя й високе положення у харчовій мережі.
Дослідники віднесли рештки до двох видів — Nanaimoteuthis jeletzkyi та Nanaimoteuthis haggarti. Перший, за оцінками, міг мати довжину близько 3–8 метрів. Другий був значно більшим: розрахунки на основі співвідношення розмірів щелеп і тіла сучасних восьминогів дали діапазон приблизно 7–19 метрів.
Особливий інтерес викликала асиметрія зносу щелеп. Одна сторона у деяких екземплярів була помітно більше пошкоджена, ніж інша. Автори припускають, що тварини могли мати переважний бік під час захоплення й обробки їжі — своєрідну «латералізацію» поведінки. Проте робити з цього прямі висновки про інтелект давніх восьминогів поки рано.
Відкриття показує, що великі безхребетні могли бути набагато важливішими для стародавніх морських екосистем, ніж вважали раніше. У крейдових морях вони могли конкурувати з великими рибами та морськими рептиліями, хоча прямі докази того, яку саме здобич вони атакували, ще належить знайти.
