3120
На західному березі Нілу поблизу Луксора археологи виявили раніше невідому гробницю, якій приблизно три тисячі років. Відкриття сталося не під час цілеспрямованого пошуку нового поховання: команда працювала над захистом уже відомих пам’яток Фіванського некрополя від води, коли під час розчищення території помітила вхід до споруди, якої не було в археологічній документації.
За плануванням, архітектурою та стилем настінних зображень дослідники віднесли поховання до періоду Рамессідів — часу XIX–XX династій Нового царства, приблизно 1292–1069 років до нашої ери. Саме тоді на західному березі Фів створювали численні приватні усипальниці для чиновників, жерців та інших представників еліти. Відкрита споруда має характерні риси таких поховань: двір, висічену в скелі каплицю та підземні камери.
Найбільшу увагу археологів привернуло оздоблення каплиці. Попри вік пам’ятки, на стінах частково збереглися кольорові сцени з чоловіком і жінкою, зображеннями поклоніння богам та столом із дарами. На ньому можна розгледіти традиційні підношення — хліб, пиво, фрукти й квіти. Дослідники припускають, що чоловіком на розписах міг бути високопоставлений чиновник на ім’я Пасер, а поруч із ним зображена його дружина.
Ця версія поки не вважається остаточною. Частина написів і малюнків залишається під шаром бруду та відкладень, тому фахівцям ще належить провести очищення й реставрацію. Саме після цього можуть відкритися нові імена, титули та деталі, які допоможуть точно встановити власника гробниці й зрозуміти, кого ще поховали в комплексі.
Знахідка цікава не лише через добре збережені фарби. Вона може доповнити уявлення про те, як у добу Рамессідів формувався Фіванський некрополь. Науковці давно звертають увагу, що чиновники того часу нерідко розміщували свої усипальниці поряд зі значно старішими похованнями XVIII династії або використовували вже існуючі споруди повторно. Однією з причин могли бути родинні зв’язки, іншою — близькість до маршрутів релігійних процесій чи особливий статус окремих ділянок некрополя.
Парадоксально, але саме проблема води, яка привела археологів до відкриття, тепер становить загрозу і для самої нової гробниці. Підтоплення може спричиняти появу солей на поверхнях, відшаровування фарби та поступове руйнування каменю. Тому разом із вивченням знахідки команда має вирішити, як стабілізувати мікроклімат і захистити розписи від подальшого ушкодження.
