4037
Вікторія Білан говорить про нинішній період життя як про момент, коли після складних особистих подій нарешті повернула відчуття себе. Акторка, режисерка та продюсерка стала мамою у 47 років, виховує сина Ярему, продовжує працювати в кіно і театрі, пише вірші та готує нові творчі проєкти.
Ранок акторки сьогодні майже повністю підпорядкований маленькому синові. Білан розповідає, що Ярема любить прокидатися поруч із мамою, стрибати по ліжку, обійматися й лише після такого сімейного ритуалу переходити до звичайних справ. Саме материнство стало для неї новою точкою опори після дуже непростого періоду.
Водночас Вікторія не поставила кар’єру на паузу. Вона працює над кількома проєктами, розвиває акторську майстерню «Мій театр», їздить на гастролі й паралельно повертається до музики. Акторка зізнається, що співає з дитинства і вже працює над новими піснями.
Одна з її великих творчих мрій — моновистава на основі власної біографії. Білан хоче говорити зі сцени не лише як акторка, яка грає чужу історію, а як людина, що пройшла через особисті кризи, пізнє материнство, розлучення й повне перезавантаження.
Після завершення шлюбу з Володимиром Ращуком вона максимально зосередилася на синові. Білан наголошує, що для неї важливо, аби Ярема зростав в атмосфері поваги і любові. Вона не заперечує проти участі батька у вихованні, однак говорить, що реальної зацікавленості з його боку поки майже не бачить.
Материнство у 47 років акторка не вважає чимось страшним чи неправильним. Навпаки, вона переконана, що у зрілому віці значно краще розуміє себе, свої пріоритети та те, яку атмосферу хоче створити для дитини.
Окремою великою метою залишається власний будинок. Вікторія мріє завершити будівництво, забезпечити Яремі хорошу освіту і водночас не відкладати творчість «на потім». Саме тому зараз у її житті паралельно співіснують материнство, робота, фінансові плани та нові мистецькі амбіції.
Фраза «я нарешті ожила» для Білан описує не момент після однієї конкретної події, а весь новий етап. Після років складних стосунків вона поступово повертає собі свободу, створює власні проєкти й вибудовує життя навколо того, що вважає справді важливим.
