1552
Прохання посидіти біля ліжка перед сном знайоме багатьом родинам. Для одних дітей кількох хвилин розмови достатньо, інші потребують, щоб дорослий залишався поряд до самого засинання. Така поведінка далеко не завжди свідчить про розпещеність або проблему у вихованні.
У ранньому віці дитина ще вчиться заспокоюватися без допомоги дорослих. Після початку садочка, переїзду, стресу чи інших змін вечірня близькість може бути особливо важливою. Навіть школяр іноді знову просить більше уваги перед сном, якщо переживає непростий період.
Коли присутність батьків перетворюється на обов’язкову умову
Якщо дитина щовечора засинає тільки тоді, коли їй тримають руку або лежать поруч, ці умови поступово стають частиною звичного ритуалу. Під час нічного пробудження вона може вимагати повернення дорослого, бо інакше їй складно знову заснути.
Це не означає, що потрібно раптово вимкнути світло та залишити дитину саму. Різка зміна може посилити тривогу. Натомість допомагає передбачуваний вечір із приблизно однаковим часом відходу до сну, спокійними заняттями, книжкою та приглушеним освітленням.
Як м’яко навчати самостійному засинанню
Якщо раніше мама або тато лежали поруч, наступним кроком може стати сидіння біля ліжка. Згодом стілець поступово відсувають, а час присутності скорочують. Дитині краще пояснювати всі зміни заздалегідь, щоб вони не здавалися покаранням або зникненням батьків.
Не варто присоромлювати словами про те, що вона вже доросла, або порівнювати з іншими дітьми. Потреба в захищеності не зникає від докорів. Підтримка та послідовність зазвичай корисніші, ніж вимога негайно бути самостійною.
Коли страх залишитися наодинці дуже сильний, тривога помітна також удень або сон постійно порушений, варто обговорити це з фахівцем. Педіатр потрібен і в разі регулярного гучного хропіння, пауз у диханні чи вираженої сонливості вдень.
Джерело: expert.in.ua.
