1817
Баклажан може сформувати густий зелений кущ і при цьому дати небагато плодів. Часто це результат надлишку азоту, занадто густої посадки або великої кількості слабких бічних пагонів. Наприкінці сезону частину зайвої зелені можна прибрати, але робити це потрібно обережно: листя залишається головним джерелом енергії для наливу плодів.
Першими видаляють пожовклі, пошкоджені або хворі нижні листки. Вони вже працюють слабше, зате можуть торкатися землі й довше залишатися мокрими після поливу.
Вирізають лише те, що справді загущує кущ
Якщо всередину ростуть слабкі тонкі пагони без перспективної зав’язі, їх можна видалити. Так світло краще проникає до плодів, а повітря вільніше проходить крізь крону.
Сильні пагони з квітками або вже сформованими баклажанами залишають. Масове видалення здорового листя наприкінці сезону не прискорить дозрівання, а навпаки, зменшить фотосинтез.
Кущ із надлишком азоту часто має великі темно-зелені листки й довгі пагони. У такій ситуації додаткові азотні підживлення припиняють.
Плоди теж потрібно нормувати
Якщо на кущі багато пізніх квіток і дрібної зав’язі, частина з них уже не встигне дорости до холодів. Їх можна прибрати, щоб рослина спрямувала ресурси на великі плоди.
Стиглі баклажани збирають регулярно. Перестиглий плід із грубим насінням продовжує забирати воду й поживні речовини.
Полив підтримують рівномірним, а ґрунт мульчують, щоб зменшити перепади вологості. Наприкінці літа головна мета — не виростити найбільший кущ, а довести до стиглості вже сформований урожай.
Після проріджування кущ кілька днів спостерігають. Якщо нові листки залишаються здоровими, а плоди краще освітлюються, додаткове обрізування не потрібне. Не варто перетворювати формування на постійне «общипування» кожного великого листка.
Якщо причиною надмірної зеленої маси був азот, різко компенсувати це великою дозою калію теж не слід. Рослина краще реагує на збалансований режим, де полив, світло й помірне живлення працюють разом.
