2904
На початку космічної ери США реалізували один із найдивніших експериментів Холодної війни — спробували створити навколо Землі штучний пояс із сотень мільйонів мідних голок.
Проєкт отримав назву West Ford і був розроблений у MIT Lincoln Laboratory. Його метою було забезпечити резервний канал далекого радіозв’язку на випадок, якщо підводні кабелі або інші системи будуть виведені з ладу.
Мідні елементи мали довжину близько 1,8 сантиметра й працювали як крихітні пасивні дипольні антени. Сигнал із Землі мав відбиватися від хмари таких елементів і прийматися на великій відстані.
У корисне навантаження помістили близько 480 мільйонів диполів. За оцінками NASA, під час успішного розгортання 1963 року окремо розійшлися приблизно 120–215 мільйонів із них.
Перший запуск у 1961 році завершився невдачею, але друга спроба спрацювала. Приблизно за 40 днів навколо планети сформувався розріджений пояс, який деякий час використовували для експериментальних передач.
Система швидко втратила практичний сенс через розвиток активних супутників зв’язку. Крім того, астрономи й міжнародна наукова спільнота різко критикували саму ідею навмисного засмічення орбіти.
Більшість окремих диполів згодом зійшла з орбіти, однак частина злиплих фрагментів залишилася серед космічного сміття. West Ford став одним із ранніх прикладів того, як технологічний експеримент може створити довготривалі наслідки для навколоземного простору.
