3068
Президент США Дональд Трамп знову порушив питання компенсації американських військових витрат з боку багатих держав Перської затоки. Він наполягає, що країни, які безпосередньо користуються захистом американських сил і безпекою ключових морських маршрутів, мають брати на себе значно більшу частину фінансового навантаження.
Йдеться насамперед про Саудівську Аравію, Об’єднані Арабські Емірати, Катар та інші держави регіону, для яких безпечне судноплавство через Ормузьку протоку та стабільність навколо нафтових терміналів мають критичне значення.
Трамп заявляє, що Вашингтон витрачає величезні кошти на захист одного з найбагатших регіонів світу й не повинен робити це безкоштовно. Подібну позицію він висловлював ще до останньої ескалації, але після початку нової війни з Іраном питання отримало додаткову вагу.
Американські військово-морські та авіаційні сили беруть участь у патрулюванні регіону, захищають бази, супроводжують стратегічні маршрути й забезпечують протиповітряну та протиракетну оборону. У міру ескалації кількість таких операцій зросла.
Збільшилися й витрати на перехоплювачі, авіаційне паливо, утримання кораблів, логістику та перекидання додаткових підрозділів. Саме ці витрати Трамп хоче частково перекласти на партнерів, які, на його думку, отримують від американської присутності безпосередню економічну вигоду.
Країни Перської затоки водночас уже витрачають десятки мільярдів доларів на американське озброєння та утримання спільної військової інфраструктури. Катар приймає одну з найбільших американських баз у регіоні, а Саудівська Аравія та ОАЕ закуповують великі партії систем ППО, літаків та іншої техніки.
Тому переговори про додаткову компенсацію можуть бути складними. Партнери США можуть наполягати, що їхні нинішні витрати, закупівлі зброї та надання території для баз уже є значним внеском у спільну безпеку.
Підхід Трампа відповідає його ширшій зовнішньополітичній лінії. Ще під час попередньої каденції він неодноразово вимагав від європейських членів НАТО збільшити оборонні бюджети й заявляв, що американські гарантії безпеки не можуть бути безумовними.
На Близькому Сході ця логіка тепер поширюється на захист нафтових маршрутів і військові операції. Особливо важливим є Ормузька протока, через яку проходить значна частина світового експорту нафти й скрапленого газу.
Поки що Білий дім не представив конкретної формули компенсації чи остаточних сум. Однак сама вимога, ймовірно, стане частиною подальших переговорів Вашингтона з монархіями Перської затоки щодо безпеки, енергетики та довгострокової американської військової присутності.
