2515
Іран посилив риторику на адресу Сполучених Штатів, попередивши Вашингтон про можливу «економічну війну» та заявивши про застосування нової ракети проти американських військових кораблів. Заяви прозвучали після чергового обміну ударами між сторонами і стали ще одним сигналом того, що шестимісячне протистояння, яке неодноразово переходило від пауз до нових спалахів, знову входить у небезпечну фазу.
Іранські державні медіа повідомили, що під час останньої атаки була застосована ракета Qassem Basir. У Тегерані стверджують, що нею атакували кілька американських суден. Незалежного підтвердження результатів цих ударів на момент публікації не було. Водночас сама поява в офіційних заявах нової ракетної системи стала частиною демонстративної стратегії Ірану, який прагне показати, що після місяців конфлікту його ударні можливості залишаються значними.
Напередодні американські сили повідомляли про удари по трьох іранських нафтових танкерах. Вашингтон посилює тиск на нафтовий експорт Ірану і намагається обмежити можливості Тегерана отримувати доходи від продажу енергоносіїв. Іранська сторона у відповідь робить акцент на вразливості американських військових і економічних інтересів у Перській затоці та попереджає, що тиск на експорт може мати наслідки для всього регіонального енергетичного ринку.
Керівництво Ірану продовжує вимагати послаблення санкцій і наполягає, що не відмовиться від своїх економічних інтересів у затоці. Одночасно Тегеран намагається зберегти вплив на проходження суден через Ормузьку протоку — один із найважливіших морських маршрутів для світової торгівлі нафтою та скрапленим природним газом. За останні дні рух торговельних суден у цьому районі скоротився до одного з найнижчих рівнів за кілька місяців.
Напруженість безпосередньо відбивається на нафтових котируваннях. Brent тримається поблизу позначки 100 доларів за барель, тоді як трейдери оцінюють ризик нових атак на танкери, порти й військові кораблі. Навіть часткове обмеження судноплавства в Ормузькій протоці здатне суттєво вплинути на постачання енергоресурсів, оскільки через цей вузький маршрут щодня проходять мільйони барелів нафти з країн Перської затоки.
Додатковим фактором ризику залишається відсутність помітного дипломатичного прориву. Попередні спроби посередництва не привели до стійкої домовленості, а сторони продовжують висувати взаємні вимоги. Сполучені Штати домагаються обмежень для іранської ядерної та ракетної програм, тоді як Тегеран наполягає на знятті санкцій і припиненні атак на свої об’єкти та союзників у регіоні.
Ескалація відбувається одночасно з загостренням на інших напрямках. Ізраїльські удари по південному Лівану знову спричинили значні жертви, а пов’язані з Іраном хусити атакували саудівські міста та енергетичні об’єкти. У результаті кілька окремих конфліктних ліній дедалі сильніше переплітаються, а будь-який новий ракетний удар або атака на судноплавство швидко переходить із військової площини в економічну через реакцію нафтового ринку й міжнародної торгівлі.
