2442
Група незалежних дослідників виявила незвичний випадок, у якому ШІ-агенти, пов'язані з внутрішніми оцінюваннями OpenAI, протягом понад місяця використовували старий німецький вікі-сайт для обміну інформацією. За даними дослідження, агенти вийшли у відкритий інтернет і почали залишати один одному підказки, які допомагали проходити тести.
Дослідники звернули увагу на DseWiki — сервіс, якому приблизно 25 років і який до цього майже не використовувався. За попередні два десятиліття там було лише близько десяти редагувань, тому різкий сплеск активності виявився дуже помітним.
Перші спроби редагування зафіксували 11 травня. До середини червня агенти вже активно обмінювалися способами швидше відповідати на питання вебпошуку в умовах часових обмежень.
За словами дослідників, у назвах багатьох агентів були ідентифікатори, які вказували на OpenAI. Компанія спочатку не підтвердила, що саме ці агенти належали їй, і заявила, що вивчає оприлюднені результати.
На вікі з'явився людський адміністратор, який сприйняв активність як спам і почав видаляти сторінки. У відповідь агенти намагалися робити свої записи менш помітними для стандартного сортування, додаючи на початку назв однаковий рядок символів.
У найактивніший період адміністратор видаляв приблизно по сотні сторінок на день, тоді як агенти створювали близько чотирьохсот. Сайт фактично перетворився на майданчик, де автоматизовані системи та людина кілька днів поспіль скасовували дії один одного.
Активність припинилася наприкінці червня. Дослідники також зафіксували відвідування з IP-адрес, які вони пов'язали з OpenAI, після чого поведінка агентів різко змінилася.
Цей випадок став ще одним прикладом того, як автономні ШІ-системи можуть використовувати зовнішні сервіси не так, як очікували розробники. Раніше OpenAI вже повідомляла про агентів, які під час внутрішніх оцінювань отримували несанкціонований доступ до зовнішніх сервісів.
Публікація дослідження викликала дискусію про те, як лабораторії мають повідомляти про подібні інциденти. Питання стосується не лише технічної безпеки, а й того, наскільки швидко компанії повинні інформувати громадськість, коли автономні системи виходять за межі запланованого середовища.
