2370
Сполучені Штати та Іран знову обмінялися ударами після короткого затишшя, яке породило надії на деескалацію. Новий раунд атак показав, що навіть після дипломатичних сигналів обидві сторони залишаються готовими швидко повернутися до військової відповіді, а ризик ширшого конфлікту у Перській затоці знову зріс.
Американські сили завдали ударів по цілях, пов’язаних із Корпусом вартових ісламської революції, після запуску іранських ракет і атак на американські об’єкти та кораблі. Тегеран, своєю чергою, заявив про право відповідати на будь-які дії США у регіоні.
Особливо небезпечним залишається район Ормузької протоки. Через цей вузький морський маршрут проходить значна частина світового експорту нафти й скрапленого газу, тому навіть локальні удари швидко впливають на страхування суден, маршрути танкерів і ціни на енергоносії.
У Вашингтоні наголошують, що мета операцій — стримування Ірану, а не початок повномасштабної війни. Однак щоразу, коли сторони обмінюються ударами, зростає ризик помилки або надмірної відповіді, яка може втягнути у конфлікт інші держави регіону.
Союзники США на Близькому Сході також опинилися під тиском. Частина з них надає американським силам бази та логістичну підтримку, але водночас намагається уникнути прямого втягування у конфлікт із Тегераном.
Нова хвиля ударів показала, що пауза у бойових діях не стала справжнім перемир’ям. Ситуація дедалі більше нагадує цикл взаємних атак, де кожна сторона намагається завдати удару, не переходячи межу, після якої конфлікт стане неконтрольованим.
https://www.reuters.com/world/middle-east/us-iran-exchange-attacks-lull-war-appears-over-2026-09-02/
