2266
Космічний телескоп Габбл NASA/ESA, якому вже 36 років, продовжує приносити нові наукові результати. Нещодавно він отримав вражаюче зображення туманності LHA 120-N44 (N44), розташованої у Великій Магеллановій Хмарі — найбільшій з малих галактик-супутників Чумацького Шляху, що лежить на відстані близько 160 000 світлових років. Про спостереження розповідає видання Popular Science.
N44 — це своєрідний «розплідник» молодих зір у сузір’ї Золотої Риби (Дорадо). Структура туманності має дві головні риси: великий центральний порожній простір і зовнішню оболонку з щільного, запиленого газу. Саме цей центральний порожній регіон астрономи називають «супербульбашкою».
Як утворилася космічна «супербульбашка»
Супербульбашка в N44 простягається приблизно на 210 на 140 світлових років. Вона сформувалася під дією потужних зоряних вітрів і вибухів наднових з яскравих масивних зір у центрі туманності. Ці процеси буквально «видули» газ із середини, залишивши велику порожнину.
Газ, який виштовхнули з центральної області, не зник, а стиснувся і утворив щільну оболонку навколо супербульбашки. Саме в цій стисненій газовій оболонці зараз формуються нові зорі, що робить N44 особливо цінною лабораторією для вивчення народження зір у подібних екстремальних умовах.
Астрономи використовують N44, щоб простежити, скільки часу минає від моменту, коли холодні газові хмари стискаються у щільні згустки, до запуску ядерного синтезу в надрах новонародженої зорі. За словами NASA, їхня мета — зрозуміти повний часовий ланцюжок цього процесу.
Світна оболонка, що вивчається десятиліттями
Газова оболонка навколо супербульбашки N44 привертає увагу астрономів уже понад пів століття. Вона підсвічується ультрафіолетовим випромінюванням масивних зір, завдяки чому світиться і виявляє безліч дрібних структур.
Ще у 1950-х роках астроном Карл Генайзе (Karl Henize) вперше каталогізував окремі елементи цього зоряного комплексу. Серед них — менша бульбашка N44F, утворена інтенсивними зоряними вітрами лише однієї гарячої масивної зорі. На новому зображенні Габбла вона розташована у верхньому правому куті.
Окремий крупний план N44F, оприлюднений у серпні 2025 року, показав, як вітри та випромінювання цієї зорі поступово «вирізьбили» навколишню бульбашку і сформували стовпи з пилового газу.
Пів мільйона зір і десятки тисяч «немовлят»
Для дослідження N44 використовувалися дані програми спостережень Габбла №14689 (керівник — Д. Гулієрміс (D. Gouliermis)). Метою було провести детальний огляд туманності та скласти «перепис» її зір.
У результаті астрономи каталогізували близько 500 000 зір у цьому скупченні, а також деякі зорі, що випадково проєктуються на фон туманності. Серед них приблизно 30 000 виявилися так званими зорями передголовної послідовності — це «немовлята», які ще не почали перетворювати водень на гелій у своїх ядрах.
Висока чутливість інструментів Габбла дозволила відокремити дуже тьмяні об’єкти в густонаселених ділянках скупчення. Завдяки цьому астрономи змогли виявити велику кількість молодих зір і простежити, як саме в такому середовищі, сформованому вибухами наднових і сильними зоряними вітрами, продовжує народжуватися нове покоління світил.
Такі спостереження допомагають краще зрозуміти, як енергія від масивних зір і наднових впливає на газ у галактиках і керує наступними хвилями зореутворення.
Телескоп Габбл зафіксував зоряну «супербульбашку» N44 у сусідній галактиці з’явилася спочатку на Цікавості.
