1992
Президент Ірану Масуд Пезешкіан заявив, що Тегеран і надалі розглядає переговори як спосіб завершити війну зі Сполученими Штатами. Його слова пролунали після нового обміну ударами, який перервав відносно тривалу паузу у прямих бойових діях між двома країнами.
Чергове загострення почалося після американського удару по двох іранських ракетних пускових установках на острові Ларак неподалік Ормузької протоки. У Вашингтоні заявили, що удар був завданий через підготовку іранських сил до можливого мінування стратегічно важливого морського маршруту.
Іранська сторона повідомила про загиблих і поранених унаслідок атаки. Невдовзі після цього іранські медіа заявили про удари по американських військових об’єктах у Йорданії, що стало новим епізодом прямої військової конфронтації.
Пезешкіан після цих подій наголосив, що Іран не прагне продовження війни. За його словами, політичний діалог залишається можливим навіть після нового обміну ударами, якщо інша сторона також готова домовлятися.
При цьому Тегеран не відмовився від жорсткої риторики щодо американської військової присутності в регіоні. Іранська влада продовжує називати дії США загрозою для своєї безпеки та вимагає припинення ударів по іранській території.
Новий виток протистояння одразу відбився на світових ринках. Після повідомлень про відновлення бойових дій ціни на нафту зросли більш ніж на 3,5%, оскільки інвестори знову почали закладати ризик перебоїв у Перській затоці.
Особливе занепокоєння викликає ситуація навколо Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світового експорту нафти та скрапленого природного газу. Будь-які спроби мінування або тривале обмеження судноплавства можуть швидко позначитися на глобальних поставках енергоносіїв.
До нового загострення прямі удари між США та Іраном певний час були обмеженими. Попередня домовленість про припинення вогню неодноразово порушувалася, однак сторони намагалися уникати повернення до масштабної фази конфлікту.
Заява Пезешкіана про переговори не означає, що сторони вже домовилися про нову зустріч або посередницький формат. На цьому етапі йдеться про політичний сигнал Тегерана, що навіть після останніх ударів він не відмовляється від можливості дипломатичного завершення протистояння.
