1808
Пошкоджене морозом листя канн ще не означає, що рослину втрачено: її можна зберегти завдяки підземним кореневищам. У місцевостях із холодною зимою залишати їх у відкритому ґрунті ризиковано, особливо якщо земля важка й довго утримує воду після опадів. Тому після завершення сезону важливо вчасно викопати рослину, не травмувати підземну частину та знайти для неї прохолодне місце, де не буває морозу.
Орієнтиром для роботи є стан надземної частини та прогноз, а не необхідність дочекатися певного числа в календарі. Після осіннього пошкодження листя процедуру планують до глибокого промерзання ґрунту, обираючи день, коли землю можна обережно підняти без надмірного налипання. Якщо канни росли у великих горщиках, їх іноді простіше перенести цілими, однак умови зимового зберігання все одно потрібно перевірити заздалегідь.
Як викопувати без зайвих пошкоджень
Стебла вкорочують, залишаючи невеликі пеньки, які допомагають бачити розташування рослини, але не використовують їх як ручки для висмикування. Лопату або вила вводять на відстані від основи, поступово піднімаючи грудку з різних боків і підтримуючи її знизу. Великий кущ краще викопувати удвох, оскільки вага мокрої землі та різкий рух легко спричиняють розламування навіть зовні міцних кореневищ перед закладанням на зберігання.
З підземної частини обережно прибирають зайву землю, не вичищаючи її до блиску й не травмуючи поверхню жорсткою щіткою. Невелику кількість ґрунту навколо кореневищ можна залишити, якщо він не перетворюється на мокрий щільний панцир, який погано підсихає після викопування. Одночасно оглядають усю грудку: явно м’які, гнилі або підозріло пошкоджені частини не варто закладати разом зі здоровим матеріалом без окремої оцінки їхнього стану.
Перед пакуванням кореневищам дають підсохнути в захищеному провітрюваному місці, щоб у тару не потрапляла зайва поверхнева вода. Тривалість залежить від вологості землі й повітря, тому важливіше оцінювати фактичний стан матеріалу, ніж механічно витримувати однакову кількість годин. Біля батареї або під гарячим потоком сушити канни не потрібно, адже мета — прибрати зайву вологу після викопування, а не висушити запасаючі тканини.
Де зберігати і що перевіряти взимку
Для зимівлі підходить прохолодне непромерзаюче приміщення, зазвичай із температурою близько 5–10 градусів, без різких коливань і постійного конденсату. Термометр ставлять біля самої тари, особливо якщо вона розташована коло зовнішньої стіни чи на підлозі неопалюваного господарського приміщення. Назва місця нічого не гарантує: теплий підвал і гараж, який промерзає під час сильних морозів, можуть бути однаково невдалими для тривалого зберігання.
Кореневища розміщують у придатній тарі з можливістю огляду, не ущільнюючи їх разом із мокрими рослинними рештками. Якщо використовується пакувальний матеріал, він має допомагати обмежувати пересихання, але не залишатися настільки мокрим, щоб навколо тканин постійно стояла вода. Кожну партію підписують, причому етикетку краще закріпити надійно, адже після відмирання листя відрізнити сорти за зовнішнім виглядом підземних частин буде складно.
Узимку запас періодично оглядають, перевіряючи пружність тканин, запах і появу м’яких ділянок або плісняви, а проблемний матеріал відокремлюють. Якщо канни помітно зморщуються, переглядають сухість повітря та спосіб пакування, не намагаючись виправити все рясним замочуванням усієї партії. До активного пророщування переходять ближче до весни з урахуванням майбутнього місця утримання, адже ранні пагони в теплому темному приміщенні швидко витягуються й ослаблюють рослину.
