2899
Дослідницькі ядерні реактори, збудовані ще в 1950–1960-х роках, виробляють 80% світового обсягу технецію-99м. Цей ізотоп щороку використовують у понад 30 мільйонах діагностичних процедур, тому зупинка реакторів загрожує дефіцитом препарату та скасуванням обстежень пацієнтів.
Критична роль технецію-99м
Технецій-99м є основним інструментом сучасної ядерної діагностики. Його м’яке гамма-випромінювання дозволяє сканувати внутрішні органи без хірургічного втручання. Ізотоп застосовують у кардіології для оцінки кровопостачання серця, в онкології для пошуку сторожових лімфовузлів і виявлення метастазів, а також для діагностики щитоподібної залози, нирок, легень і мозкового кровотоку.
Водночас період його напіврозпаду становить лише 6 годин. Тому зберігати препарат неможливо, і до пацієнта його треба доставляти дуже швидко.
Технецій-99м отримують із молібдену-99, період напіврозпаду якого становить 66 годин. Молібден-99 виробляють, опромінюючи уранові мішені в дослідницьких реакторах. Далі ізотоп хімічно виділяють і фасують у генератори, які терміновими авіарейсами доставляють до лікарень у всьому світі. Будь-яка затримка на митниці, збій у логістиці чи аварія на реакторі призводить до негайного дефіциту препарату.
Залежність від застарілих реакторів і фінансові причини
Основні постачальники молібдену-99 — реактори, збудовані в 1950–1960-х роках: HFR у Нідерландах (з 1961 року), BR-2 у Бельгії (з 1961 року), SAFARI-1 у ПАР (з 1965 року), LVR-15 у Чехії (з 1957 року), а також польський Maria та австралійський OPAL. До 2018 року значну частку ринку забезпечував канадський NRU, однак його вивели з експлуатації. Кожен із решти реакторів щороку змушений простоювати на ремонті від кількох тижнів до кількох місяців. Якщо позапланова зупинка збігається з ремонтом іншого об’єкта, світовий ринок відчуває гострий дефіцит.
Проблема має фінансове коріння та історичну спадщину програми «Атоми для миру». Дослідницькі реактори будували за державні й військові кошти, а медичні ізотопи вважали побічним продуктом і продавали за заниженими тарифами. Сьогодні будівництво нового реактора коштує приблизно 1,5 мільярда доларів і потребує 10–15 років погоджень, тоді як увесь світовий ринок молібдену-99 оцінюють лише у 600 млн доларів на рік. Тому інвестиції для приватних компаній економічно недоцільні.
Нідерланди виділили близько 2 млрд євро на будівництво нового реактора PALLAS, який має замінити застарілий HFR і забезпечити європейський ринок ізотопами на 40 років уперед. У Канаді реалізують проєкт із виробництва молібдену-99 безпосередньо в енергоблоці КАНДУ, що працює, а також розробляють технології прямого синтезу технецію-99м на компактних циклотронах у медичних центрах. Проте до масового впровадження цих технологій поки що далеко.
Отже, доступність найважливіших діагностичних процедур досі залежить від роботи реакторів, збудованих десятиліття тому. Розв’язання цієї проблеми потребує довгострокового державного планування та інвестицій.
Джерело: finposter.com.ua
