2893
Італійський експерт із давнього мармуру Даріо дель Буфало не вірив власним вухам, коли почув, що мозаїка, яку він сам колись помістив у книгу, стала журнальним столиком у приватній квартирі. Колись вона прикрашала плавучий палац римського імператора Калігули, а зникла кілька десятиліть тому.
У ювелірному магазині Bulgari на П’ятій авеню відбувався захід: лекція і підписання книги про порфір. Так називають пурпурно-червоний камінь із вкрапленнями кристалів, який римські імператори цінували понад майже будь-які інші матеріали. За сусіднім столиком сиділа Гелен Фіоратті, продавчиня антикваріату з Нью-Йорка, поряд із якою був молодий чоловік у дивному капелюсі. Почувши, як він сказав: «О, Гелен, дивись, це твоя мозаїка», дель Буфало побачив на тому самому зображенні з книги фото мозаїчної підлоги Калігули. Він поспіхом завершив підписання, знайшов Фіоратті та її супутника і нарешті почув підтвердження: мозаїка справді слугує столиком у квартирі Гелен на Парк-авеню.
Плавучі палаци Калігули
Майже 2 тисячі років тому мозаїка належала до значно дивнішого оточення. На озері Гемі, невеликому вулканічному водоймищі приблизно за 30 кілометрів на південний схід від Рима, стояли два величезні кораблі, які замовив Калігула. Імператор, якого давні автори змальовували і жорстоким, і нестабільним, правив з 37 до 41 року нашої ери. Жодне із суден не призначалося для звичайного плавання. Широкі й пласкі, завдовжки приблизно 70 і 73 метри, вони були плавучими палацами для спокійних вод озера. Один із них був завдовжки приблизно як Airbus A380.
Давні свідчення згадують на борту сади, лазні й проточну воду. Навіть труби несли імператорську мітку: на свинцевих трубах вигравіювали його офіційне ім’я – Гай Цезар Август Германік. Палуби вкривала вишукана підлога з ретельно підігнаного каменю. Панель, яку згодом знайшли на Мангеттені, – це геометричний візерунок із зеленого й білого мармуру та порфіру площею приблизно 0,4 квадратного метра.
Після вбивства Калігули в 41 році нашої ери кораблі затопили, можливо, щоб стерти пам’ять про його правління. Століттями вони лежали в мулі на дні. Водолази почали діставати уламки в 1895 році, а повністю кораблі підняли лише в XX столітті. Беніто Муссоліні, який захоплювався Калігулою, наприкінці 1920-х наказав осушити частину озера. До 1932 року обидва корпуси витягли, а на березі збудували музей для суден і знайдених скарбів. Однак у 1944 році, під час Другої світової війни, у музеї спалахнула пожежа, яка майже повністю знищила античні судна.
З Парк-авеню назад до Гемі
Фіоратті та її чоловік Нерео, журналіст, купили виріб в аристократичної італійської родини в 1960-х роках. Вони встановили його на основу, поставили у вітальні й тримали там приблизно 45 років. «Це була наша улюблена річ», – прокоментувала Гелен Фіоратті пізніше в розмові з журналістами.
Прокуратура Мангеттена по-іншому оцінила право на володіння мозаїкою. Слідчі вилучили її як вкрадене майно й організували повернення до Італії разом із двома іншими давніми артефактами. Нікому з Фіоратті не висунули звинувачень, а подружжя вирішило не оскаржувати вилучення.
В Італії камінь потребував уваги реставраторів. Вони відчистили сліди багаторічного домашнього використання, зокрема плями від кави, чаю й ваз із квітами. У 2021 році відреставровану мозаїку виставили в Музеї римських кораблів у Гемі, за кілька кроків від озера, де майже 2 тисячі років тому затонули імператорські судна.
Мер Гемі Альберто Бертуччі сказав, що мозаїка дає уявлення про надзвичайну розкіш на борту кораблів Калігули. Дель Буфало ж відчув провину перед Фіоратті. У розмові з журналістами він розповів, що йому було дуже шкода жінку, хоча й наполягав, що музею бракувало найкращого експоната. Він уже виготовив переконливу копію давньої мозаїки. Задум такий: зробити ще одну для Фіоратті, щоб вона могла поставити її на основу у вітальні на Парк-авеню. Скульптор додав, що тоді його душі стане трохи легше.
Джерело: 24tv.ua
