2887
Старіння, схоже, не є таким незворотним процесом, як вважалося раніше. Дослідники з Єльського університету проаналізували десятки клінічних досліджень, щоб з’ясувати, які методи справді впливають на біологічне старіння. Результати неоднозначні: окремі рецептурні препарати та зміни способу життя показали помітний ефект, тоді як популярні харчові добавки майже не впливали на досліджувані показники.
Роботу опублікували в журналі Nature Medicine. Водночас автори наголошують, що зменшення біологічного віку за результатами аналізу крові ще не означає, що людина житиме довше або матиме нижчий ризик вікових захворювань.
Як вимірюють біологічний вік
Команду під керівництвом дослідника Єльського університету Рагхава Сехгала цікавили так звані епігенетичні годинники. Це інструменти, які аналізують хімічні мітки на ДНК, зокрема метильні групи. Їхні закономірності змінюються з віком, а спеціальні алгоритми використовують ці дані для оцінювання біологічного стану організму.
На відміну від календарного віку, який визначається кількістю прожитих років, біологічний віддзеркалює певні молекулярні характеристики організму. Він може бути як вищим, так і нижчим за вік людини за паспортом.
Дослідники об’єднали результати 51 клінічного дослідження різних методів впливу на старіння. Загалом вони проаналізували понад 110 біомаркерів метилювання ДНК, серед яких було 16 основних епігенетичних годинників. Науковці порівнювали показники до та після втручань, щоб визначити, які з них пов’язані зі змінами біологічного віку.
Які методи показали найкращі результати
Одним із найпослідовніших результатів стало поєднання регулярної фізичної активності зі здоровим харчуванням. Сприятливі зміни спостерігалися в учасників, які дотримувалися середземноміської, низькожирової або низьковуглеводної дієти та займалися фізичними вправами.
Помітні результати також показали деякі рецептурні препарати. Зокрема йдеться про метформін, який застосовують для контролю рівня цукру в крові при діабеті 2 типу, семаглутид, що використовується для лікування діабету та контролю маси тіла, а також препарати проти TNF, які пригнічують дію білка, залученого до запальних процесів в організмі.
Саме з деякими з цих препаратів були пов’язані найбільші зниження показників біологічного віку. Натомість безрецептурні добавки, що потрапили до аналізу, загалом не продемонстрували переконливого впливу на ці маркери. Схожа ситуація була і з деякими медичними процедурами.
Цікаво, що в людей із наявними захворюваннями зміни біомаркерів зазвичай були виразнішими, ніж у здорових учасників. Також новіші покоління епігенетичних годинників виявилися ефективнішими за старіші.
Попри обнадійливі результати, дослідники застерігають від надто сміливих висновків. Поки що не встановлено, чи справді зниження епігенетичного віку означає менший ризик серцево-судинних захворювань, раку, деменції або інших вікових порушень.
Також необхідно з’ясувати, наскільки довго зберігаються зміни після припинення втручання, як швидко вони виникають і які саме біологічні механізми за ними стоять.
Наступним кроком мають стати масштабніші дослідження за участю різноманітніших груп людей. Якщо біомаркери вдасться підтвердити як надійні показники майбутнього здоров’я, вони можуть значно прискорити перевірку нових методів боротьби зі старінням. Замість очікування десятиліть результатів тривалих спостережень науковці потенційно зможуть оцінювати перспективність втручань за місяці або роки.
Поки що найобґрунтованіший висновок дослідження полягає в тому, що певні ліки та поєднання фізичної активності зі здоровим харчуванням можуть змінювати молекулярні маркери старіння. Але чи допоможе це людям довше залишатися здоровими, — питання, на яке науці ще належить відповісти.
Джерело: portaltele.com.ua
