2879
Росія поступово втрачає можливість заробляти на власній нафті та газі, а українські удари по її інфраструктурі стають дедалі системнішими. Після ураження нафтопереробних заводів Сили оборони перейшли до наступної ланки – морських портів, через які країна-агресорка експортує енергоресурси. Паралельно Україна послаблює російську ППО, знищує літаки-розвідники та переносить війну на військові об’єкти в глибокому тилу.
Ці удари є частинами ширшої стратегії, мета якої – не просто завдати чергових збитків, а поступово позбавити Росію можливості підтримувати роботу нафтової галузі та ефективно протидіяти українським дронам. Як пов’язані атаки на НПЗ, порти й літаки А-50, чому блокування експорту може бути болючішим за знищення свердловин і наскільки далеко українські безпілотники здатні діставати до російських цілей, пояснює військовий експерт, льотчик-інструктор і полковник запасу ЗСУ Роман Світан.
Від заводів до портів: послідовна стратегія
Українські військові реалізують чіткий алгоритм знищення нафтогазової галузі Росії. Першим етапом стало виведення з ладу нафтопереробних потужностей: завдяки систематичним ударам дронів вдалося зупинити близько 30% нафтопереробної галузі країни-агресорки.
Серйозних уражень зазнав завод “Киришинафтооргсинтез” у Ленінградській області – другий за величиною нафтопереробний завод Росії, який перебуває під прямим контролем Володимира Путіна.
Проте зупинка третини переробних потужностей не означає повного колапсу. Росія використовує радянські резерви та намагається перекидати нафту на інші заводи, щоб забезпечити внутрішній ринок. Тому Сили оборони перейшли до другого, ще критичнішого етапу – блокування експортних воріт.
Аналітика Романа Світана: дивіться відео
Багато хто запитує, чому українські дрони не атакують безпосередньо місця видобутку. Відповідь полягає в масштабах: у Росії існують тисячі свердловин, і фізично знищити їх усі неможливо. Єдиний спосіб зупинити видобуток – створити ситуацію, коли нафту просто нікуди буде відвантажувати.
Саме таку функцію виконують удари по портах Усть-Луга та Приморськ. Усть-Луга перевалює близько 180 мільйонів тонн різних вантажів на рік, тоді як Приморськ спеціалізується на нафтопродуктах і пропускає 60 – 65 мільйонів тонн. Зупинка цих вузлів, а також портів у Новоросійську, Мурманську та на Далекому Сході, має призвести до ефекту доміно.
Коли експорт зупиниться, росіянам доведеться заповнювати сирою нафтою всі доступні резервуари та трубопроводи. Наступним кроком стане знищення переповнених ємностей. Після цього нафтовикам не залишиться іншого виходу, окрім як глушити самі свердловини. Це критичний момент: відновлення заглушеної свердловини займає 3 – 4 роки і потребує колосальних ресурсів, які в умовах санкцій знайти майже неможливо.
Остання атака на Усть-Лугу продемонструвала значний технологічний прогрес українських безпілотних систем. У напрямку порту було запущено від 150 до 200 дронів. Попри заяви російської сторони про збиття понад сотні апаратів, частина безпілотників досягла цілей, спричинивши масштабні пожежі та розливи нафтопродуктів.
Цікаво! Усть-Луга – другий за величиною порт країни та найбільший морський торговельний хаб на Балтійському морі у Фінській затоці.
Показово, що дрони летіли за чітко вивіреними маршрутами. Російські системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), використовуючи спуфінг і джамінг, не змогли збити українські апарати з курсу або розвернути їх у бік сусідніх країн – Литви, Латвії чи Естонії.
Навіть винищувачі НАТО, підняті на перехоплення, не зафіксували порушень повітряного простору. Це свідчить про серйозне доопрацювання систем навігації українських дронів, які тепер здатні ефективно протидіяти російським перешкодам на північно-західному напрямку.
Полювання на “літальні радари” А-50 і дронопорти
Паралельно Україна методично вибиває російську протиповітряну оборону, зокрема літаки далекого радіолокаційного виявлення А-50. Саме ці борти є ключовим елементом у перехопленні українських дронів: вони контролюють повітряний простір у радіусі до 500 кілометрів і компенсують нестачу наземних радіолокаційних станцій.
Країна-агресорка не здатна виробляти нові А-50 через жорсткі санкції на електронні компоненти, тож кожен такий літак має критичне значення. Після ударів по авіазаводу в Таганрозі, де борти проходили модернізацію, ремонтну базу перенесли на завод у Новгородській області, але й там вони опинилися під ударом. Знищення А-50 або блокування їх ремонту послаблює російське радіолокаційне поле й відкриває коридори для ударних безпілотників.
Ще одним напрямком є знищення пускових майданчиків російських дронів-камікадзе. Нещодавній удар по дронопорту на території зруйнованого Донецького аеропорту та заводу “Точмаш” показав здатність українських військових випалювати логістику ворога на окупованих територіях. Там росіяни розгорнули не лише стартові установки для “Шахедів”, а й велику збірку безпілотників, використовуючи вцілілі підземні комунікації та технологічні будівлі.
Систематичні удари по донецькому вузлу змушують окупантів переносити бази запуску глибше в тил – на аеродроми Ростовської області, зокрема в район Новошахтинська та Таганрога. Це збільшує відстань до цілей в Україні на сотню кілометрів, однак дальність польоту “Шахедів” дозволяє їм працювати з цих баз. Водночас українські оперативні дрони також збільшили радіус дії: Сили оборони тепер стабільно працюють на глибину до 200 кілометрів, а отже можуть брати під вогневий контроль і нові ростовські хаби ворога.
Джерело: 24tv.ua