2869
Археологи дослідили мешканців північного перуанського узбережжя, які протягом близько 3000 років майже не страждали від міжособистісного насильства, попри періодичні масові жертвопринесення. Для аналізу вчені вивчили 1519 добре збережених скелетів людей. Результати ставлять під сумнів традиційні уявлення про зв’язок між ритуальним насильством і загальним рівнем насильства в суспільстві.
Парадокс стародавнього Перу
Вчені вивчили 1519 добре збережених скелетів людей, які жили приблизно з 1500 року до нашої ери по 1800 рік нашої ери у п’яти річкових долинах. Дослідження показало низький відсоток травм від насильства: їх мали лише 25 осіб, або 1,6% від загальної кількості. Для порівняння, переломи внаслідок нещасних випадків виявили у 77 осіб, або 5,1%.
Отже, міжособистісне насильство в цій групі населення було рідкісним явищем, хоча жертвопринесення відбувалися періодично протягом тривалого часу. Саме це поєднання і становить парадокс, про який ідеться в дослідженні.
Миролюбність мешканців узбережжя
Цікаво, що в регіоні Анд загалом частка травм голови сягає 30−45%, тоді як у північному узбережжі Перу ситуація виглядає значно миролюбніше. Археологи також відзначили, що жертвопринесення практикували в інших частинах Анд без виявленого мирного ефекту.
Північ перуанського узбережжя відзначається масштабними жертвопринесеннями, які проводили під час сильних явищ Ель-Ніньо. Наприклад, близько 550 року в Уака-де-ла-Луна було принесено в жертву до 107 чоловіків, а приблизно в 1050-1100 роках у Сікані близько 200 осіб були вбиті та ритуально поховані під час інтенсивного явища Ель-Ніньо.
На відміну від цього, у високогірних суспільствах Тіуанако, Уарі та інків насильство було значно вищим. Високий рівень насильства в них, ймовірно, був спричинений біднішими ґрунтами та холодним кліматом.
Як зазначив один з дослідників, “ритуальне насильство могло полегшувати неритуальне насильство”. Ця думка може пояснити, чому міжособистісних конфліктів було менше серед мешканців північного узбережжя Перу.
Ці результати відкривають нові горизонти для розуміння соціальних структур і культурних практик стародавніх цивілізацій, зокрема в контексті жертвопринесень, які, як виявилось, не обов’язково свідчать про загальний рівень насильства в суспільстві. Вони можуть бути частиною ритуальних практик, що виконували певні соціальні функції, зокрема підтримання соціального порядку або зменшення міжособистісних конфліктів.
Вивчені археологами практики жертвопринесення в північному Перу відкривають нові перспективи для розуміння ритуальних обрядів стародавніх цивілізацій. Це також підкреслює важливість токсикологічних аналізів мумій інків, які показують, як жертвопринесення було пов’язане з використанням психоактивних речовин у ритуалах.
Джерело: inkorr.com
