2859
Різниця у тривалості життя собак давно привертала увагу науковців: представники великих порід зазвичай живуть менше, ніж їхні дрібніші родичі. Вони швидше ростуть, частіше стикаються з віковими захворюваннями та раніше досягають старості. Причини цієї закономірності досі не були повністю зрозумілими, однак нове дослідження, опубліковане в журналі Science, допомогло виявити можливий молекулярний механізм, який пояснює відмінності у швидкості старіння собак.
Як вчені досліджували старіння собак
Для роботи науковці проаналізували дані 894 собак, залучених до проєкту Dog Aging Project. Дослідники вивчали особливості метилювання ДНК – епігенетичного процесу, який впливає на активність генів, не змінюючи саму послідовність ДНК. Цей механізм уже використовують як один із біологічних маркерів віку та змін, пов’язаних зі старінням.
Під час аналізу команда виявила, що з віком рівень метилювання знижується, зокрема в ділянках геному, пов’язаних із транспозонами. Це рухомі елементи ДНК, які можуть переміщуватися всередині геному або створювати власні копії.
Особливу увагу вчені приділили LINE1 – різновиду таких елементів, активність яких за нормальних умов стримується завдяки метилюванню. Якщо цей контроль слабшає, LINE1 можуть сприяти пошкодженню генетичного матеріалу.
Чому великі собаки старіють швидше і що це може означати
За результатами дослідження, понад 40% ділянок геному, пов’язаних із LINE1, втрачали метилювання в міру дорослішання тварин. При цьому швидкість таких змін відрізнялася між окремими собаками. Найпомітнішу закономірність науковці побачили під час порівняння тварин різного розміру: у великих собак втрата метилювання LINE1 відбувалася приблизно на 35% швидше щороку, ніж у представників малих порід.
Дослідники припускають, що саме послаблення епігенетичного контролю над рухомими елементами ДНК може бути одним із чинників прискореного старіння великих собак. Крім того, вчені виявили відмінності, пов’язані зі статтю тварин: частина вікових змін була зосереджена в X-хромосомі. Також собаки, чий епігенетичний вік виявився вищим за очікуваний, мали підвищений ризик смертності.
Автори роботи наголошують, що виявлені закономірності потребують подальшого вивчення. Однак результати вже вказують на зв’язок між метилюванням ДНК, активністю транспозонів і тривалістю життя собак. Науковці сподіваються, що краще розуміння цих процесів допоможе розробити підходи до сповільнення вікових змін і підтримання здоров’я тварин.
Відкриття може мати значення і для медицини людини. Собаки живуть поруч із людьми, часто мають подібні умови навколишнього середовища та отримують ветеринарну допомогу, тому їх вважають перспективною моделлю для дослідження старіння ссавців. Якщо роль транспозонів у вікових процесах підтвердять подальші роботи, вплив на ці елементи або механізми, які контролюють їхню активність, потенційно може стати одним із напрямів майбутніх досліджень терапій для продовження здорового життя людей.
Джерело: www.obozrevatel.com
