2853
Урожай викопаний, обрізаний і розкладений на подвір’ї сушитися, а про сам льох часто згадують лише тоді, коли туди вже тягнуть перші мішки з картоплею. Частина втрат за зиму пояснюється не якістю самого врожаю, а станом приміщення, в яке все це щороку опускають у жовтні чи листопаді.
Підготовка льоху складається з кількох послідовних кроків: прибирання і просушування приміщення, дезінфекція стін і стелажів, правильне розміщення ящиків для різних культур і регулярні перевірки протягом усієї зими. Пропущений один крок зазвичай не руйнує все одразу, але саме через нього гниль з’являється на кілька тижнів раніше, ніж могла б за звичайних обставин.
Прибирання і просушування льоху перед закладанням
Спершу прибирають усе, що лишилося з минулого сезону: старі дощані ящики, залишки гнилої картоплі чи цибулі, пил і бруд на полицях і стелажах. Стіни й стелю обмітають від павутиння, а кутки оглядають особливо уважно: саме там найчастіше ховаються перші плями чорної плісняви, непомітні з порога при звичайному швидкому погляді.
Після прибирання льох обов’язково має повністю висохнути: двері й вентиляційні отвори відчиняють у сухий, не дощовий день на кілька годин, а за потреби і на цілу добу, особливо якщо за літо в приміщенні накопичився конденсат, стояла вода після дощів або просто довго не було провітрювання.
Вентиляція: чому про неї забувають
Робоча вентиляційна труба чи хоча б невелика решітка в стіні важить не менше за температуру повітря в приміщенні: застояне вологе повітря без постійного обміну швидше за будь-який холод запускає гниття коренеплодів, капусти і цибулі на нижніх ящиках, ближче до підлоги. Перевірити, чи тягне повітря, можна піднесеним до отвору запаленим сірником: якщо вогник хоча б трохи відхиляється, тяга є.
Перевірити, чи не забита вентиляція мишачим гніздом, опалим листям або старим утеплювачем, варто щороку восени, заздалегідь, до того, як у льох спуститься перша велика партія овочів, а не вже після того, як у приміщенні з’явиться стійкий запах гнилі й сирості. Заразом варто оглянути трубу і зовні, на даху, бо гніздо птахів там трапляється не рідше.
Дезінфекція: побілка і обкурювання сірчаною шашкою
Стіни і стелажі зазвичай покривають шаром звичайного вапняного розчину, який відомий і дезінфікуючою, і освітлювальною дією одночасно. Побілку наносять уже на повністю сухі стіни, не забуваючи про темні кутки і нижню частину стелажів, де спори грибка найчастіше лишаються непоміченими до самої весни. На світлій побілці нова пліснява помітна набагато швидше, ніж на темному старому бетоні.
Вапно саме по собі не дістає до кожної щілини в старій кладці, тому багато дачників додатково обкурюють приміщення сірчаною шашкою, дим від якої заповнює весь обсяг льоху без залишку, включно з тими кутками і щілинами, куди звичайний пензель узагалі не дістає. Обкурювання роблять одразу після побілки, коли стіни вже висохли, а не замість неї.
Безпека під час обкурювання
Перед обкурюванням людей і домашніх тварин виводять з приміщення заздалегідь, а сам льох після запалювання шашки щільно закривають і залишають так на час, вказаний у інструкції виробника. Такі шашки продаються в садових магазинах, зокрема тут, і на кожній упаковці є своя інструкція з безпечного застосування та з часом, через який можна заходити назад.
Заходити назад у приміщення варто лише після повного провітрювання, коли відчинені двері і отвори кілька годин підряд пропускали свіже холодне повітря крізь усе приміщення. Продукти чи садовий інвентар, які випадково лишилися всередині під час обкурювання, після такої обробки краще просто ретельно помити проточною водою. Запах диму в кутках лишається ще день чи два навіть після провітрювання.
Ящики, стелажі і правильне сортування врожаю
Дерев’яні ящики з проміжками між планками підходять для зберігання коренеплодів краще за суцільні пластикові контейнери без жодних отворів: повітря має вільно рухатися між шарами овочів у глибину. Нижній ряд ящиків варто ставити не прямо на підлогу, а на невелику підставку чи рейки, щоб холод від бетону не йшов прямо в овочі знизу.
Урожай варто сортувати ще до того, як він опиниться в льоху, відкладаючи окремо все з порізами, м’якими плямами чи явними ознаками хвороби на шкірці. Одна зіпсована картоплина чи цибулина, забута в загальному ящику, здатна за кілька днів зіпсувати і цілком здорові екземпляри поруч. Овочі з дрібними пошкодженнями варто використати на кухні, а не класти в льох.
Температура, вологість і перевірки взимку
Більшість коренеплодів і білокачанна капуста добре почуваються при температурі трохи вище нуля, приблизно два-чотири градуси, і при вологості, достатній, щоб коренеплоди не в’ялилися, але не настільки високій, щоб зі стелі крапав конденсат прямо на ящики. Цибуля і часник, на відміну від моркви чи буряка, почуваються краще в сухішому повітрі, тому в одному льоху для них варто виділити окрему, провітрювану ділянку.
Простий термометр із гігрометром, підвішений десь на рівні ящиків, а не біля самих дверей, куди постійно заходить холодне повітря з вулиці, дає набагато чесніші й точніші показники, ніж звична оцінка на дотик рукою по стіні чи по мішку з овочами. Записувати показники раз на тиждень корисніше, ніж просто дивитися на прилад і забувати побачене.
Що перевіряти раз на місяць
Щомісячний обхід льоху дозволяє вчасно помітити гниль, пророслу картоплю чи цибулину, що вже розм’якла, перш ніж неприємний запах встигне розійтися по всьому приміщенню. Знайдені зіпсовані екземпляри варто прибирати одразу ж, а не чекати наступного великого планового перебирання всього врожаю. Під час такого обходу варто глянути і на самі ящики: вологе дерево з часом теж починає пахнути пліснявою.
Льох, який уважно перевіряють раз на місяць протягом усієї зими, втрачає від гнилі помітно менше за той, що відчиняють лише двічі за сезон: восени під час закладання врожаю і навесні під час остаточного розбирання залишків. Звичка зазирати туди хоча б на кілька хвилин щомісяця коштує набагато менше часу, ніж навесні перебирати цілий льох зіпсованих запасів.
