2797
На південному сході Болгарії археологи знайшли мармуровий рельєф, на якому зображено богиню Кібелу в оточенні трьох німф. Дослідники називають таке поєднання персонажів незвичайним. Знахідку виявили в язичницькому храмі, який знищила пожежа близько 1500 років тому.
Відкриття зроблено в Балак-Дере, археологічній пам’ятці неподалік від міста Івайловград. Розкопки проводяться під керівництвом археолога Івайла Канева. Його команда з Національного історичного музею Болгарії завершила черговий етап робіт у жовтні. Ця знахідка може пролити світло на те, яким божествам поклонялися в цьому місці та як довго тут відбувалися релігійні обряди.
Балак-Дере добре відоме дослідникам. Археологи вивчають його з 2004 року, знаходячи споруди, монети та інші артефакти, які допомагають простежити, як змінювалося поселення протягом століть. Саме ці знахідки дозволяють поставити питання про те, як певні релігійні традиції змогли зберегтися попри глибокі зміни навколишнього світу.
Унікальне поєднання
На мармуровому рельєфі зображено стародавню богиню-матір Кібелу разом із трьома німфами. За словами дослідників, подібне поєднання персонажів раніше не траплялося в аналогічних археологічних знахідках, тому артефакт вважається особливо примітним.
Фігури належать до різних сфер божественного світу. Кібела пов’язана з природою, горами та родючістю, а німфи, як правило, асоціюються з річками, джерелами та іншими природними об’єктами. Присутність усіх чотирьох персонажів на одному рельєфі, на думку науковців, дозволяє припустити, що віруючі могли шанувати їх у межах одного сакрального простору.
Знахідка також може допомогти уточнити, яким саме божествам поклонялися в цьому святилищі та як у ньому переплелися різні релігійні традиції.
Храм і водний канал
Ще одна знахідка на цьому місці може пояснити таке поєднання персонажів. Археологи виявили водний канал, що оточує храм неподалік від річки Арда. У поєднанні з рельєфом це дає підстави вважати, що в святилищі існував простір, відведений для вшанування німф.
Сама будівля мала довжину близько 15 метрів і складалася з трьох з’єднаних між собою приміщень. Кожне з них, судячи з усього, мало своє призначення. В одному знаходився вівтар, в іншому була споруда, яка, як припускають, використовувалася для жертвоприношень. Третє приміщення, на думку дослідників, слугувало місцем для зберігання підношень.
Пожежа та питання без відповіді
Вважається, що в цьому храмі язичницькі обряди відбувалися ще в III столітті н. е. Дослідники припускають, що церемонії тривали довго після того, як християнство почало поширюватися Римською імперією. Обставини загибелі храму залишаються менш зрозумілими. Археологи знайшли свідчення того, що приблизно в середині V століття н. е., коли традиційні язичницькі культи зазнавали дедалі суворіших обмежень по всій імперії, комплекс було знищено сильною пожежею.
Вчені припускають, що пожежа могла бути пов’язана з релігійними суперечностями, які виникли в міру поширення християнства. Втім, достеменно встановити, чи був це навмисний підпал і чи відігравав якусь роль релігійний конфлікт, поки що не вдалося.
За повідомленням Національного історичного музею Болгарії, характер використання святилища в той період дає археологам підстави вважати, що воно могло бути одним із останніх язичницьких храмів, пов’язаних із давніми фракійськими громадами в цьому регіоні. Храм є частиною більшого поселення, яке було заселене в різні періоди між III і XIII століттями. Розкопки виявили тут як сліди релігійної діяльності римської епохи, так і свідчення життя в пізніший, середньовічний час.
Знайдений різьблений образ дає відповіді на деякі питання, але головне з них, а саме що саме сталося того дня, коли храм згорів, і досі залишається відкритим.
Джерело: www.unian.ua
