2740
Експеримент на щурах показав, що після впливу змодельованого космічного випромінювання навколо дрібних кровоносних судин серця утворюється вдвічі більше рубцевої тканини, ніж у тварин, які не зазнавали опромінення. Такий результат зафіксували через 360 днів після одноразового опромінення. Дослідження опубліковано 30 вересня в журналі PLOS One.
Моделювання польоту до Марса
Для досліду вчені скористалися симулятором галактичного космічного випромінювання NASA SimGCRSim. Щурів опромінювали протягом кількох хвилин. Доза розраховувалася пропорційно до розміру тварин і була схожою на ту, якої астронавти можуть зазнати під час польоту на Марс і назад. За нинішніх технологій така подорож може тривати приблизно 18 місяців, тож саме цей сценарій став орієнтиром для експерименту.
Окрема група тварин додатково проходила процедуру, яка імітувала невагомість: їм підвішували задні лапи. Цікаво, що у щурів, які зазнали лише такого моделювання невагомості, ураження серцевої тканини не виявили. Це свідчить про те, що рубцювання в межах цього експерименту пов’язували саме з дією випромінювання, а не з імітацією невагомості.
Ризик для серця
Рубцева тканина може бути ознакою фіброзу серця, тобто стану, який підвищує ризик серцевої недостатності. Співавтор роботи Джон Бейкер пояснив, що через накопичення рубцевої тканини серцю важче розслаблятися належним чином. Він також наголосив на важливості тривалого медичного спостереження за астронавтами після їхнього повернення на Землю, адже наслідки можуть проявлятися не одразу.
Автори застерігають, що дослід на щурах не дає змоги прямо визначити, чи виникне аналогічний ефект у людей. Водночас подальші експерименти можуть допомогти оцінити способи захисту екіпажів тривалих космічних місій. Серед напрямків, які згадують дослідники, є поліпшення захисту космічних кораблів від випромінювання та застосування препаратів для серця.
Джерело: ua.news
