2742
Синдром ляпасів — неофіційна, але досить промовиста назва інфекційної еритеми, яку також називають п’ятою хворобою. Її збудник — вірус Parvovirus B19, а характерна ознака хвороби — червона пляма на щоках, схожа на ляпас.
Як проявляється і поширюється інфекція
Лікарі внесли інфекційну еритему до переліку типових дитячих інфекцій саме п’ятою, після кору, скарлатини, краснухи і вітрянки. На початку вона може нагадувати звичайну застуду: з’являються підвищена температура, нежить, біль у горлі або загальне нездужання. Через кілька днів на обличчі раптово проявляється «ляпас», який і дав назву синдрому. Важливо не сплутати його з алергічною реакцією. Найчастіше хворобу діагностують у дітей 5–9 років, але захворіти можуть і старші, і дорослі.
У дітей класична картина виглядає так: спочатку легке нездужання, головний біль, іноді підвищення температури. Потім з’являються яскраво-червоні щоки, а висип поширюється на тулуб і кінцівки, набуваючи мереживного візерунка. У теплі чи під час фізичної активності плями стають інтенсивнішими, а в спокої можуть тьмяніти.
У дорослих інфекційна еритема часто протікає інакше. Червоні щоки з’являються не завжди, натомість частіше виникають болі в суглобах, особливо в кистях і колінах. Такі артралгії можуть тривати тижнями й нагадувати ревматичні хвороби.
Вірус передається переважно повітряно-краплинним шляхом, тобто достатньо, щоб поруч чхнула чи кашлянула хвора дитина. Можливе й контактне зараження, коли вірус потрапляє на речі, а здорова дитина торкається їх, а потім обличчя. Заразною людина стає ще до появи висипу, коли симптоми нагадують ГРВІ. Щойно на щоках з’являється «ляпас», ризик передати вірус іншим зазвичай зменшується. Саме тому в дитячих садках і школах інфекція встигає поширитися до того, як її виявлять, однак у більшості випадків вона минає без серйозних ускладнень.
Небезпека, діагностика та лікування
Для більшості здорових дітей синдром ляпасів не становить серйозної загрози: висип минає протягом кількох днів або тижнів, не залишаючи слідів. Винятки становлять діти з хворобами крові, зокрема серповидноклітинною анемією, адже вірус може спричинити різке падіння рівня еритроцитів. У людей з ослабленим імунітетом інфекція іноді триває довше й викликає хронічну анемію.
Небезпечною еритема може бути й під час вагітності: парвовірус B19 здатен проникати через плаценту і на ранніх термінах викликати тяжкі ускладнення у плода. Тому у разі контакту з інфекцією майбутнім мамам радять консультуватися з лікарем.
Найчастіше лікарю достатньо оглянути дитину: характерний «ляпас» на щоках і history симптомів говорять самі за себе. Додаткові аналізи призначають лише у складних випадках, зокрема тест на антитіла або ПЛР-аналіз, що виявляє ДНК вірусу. Важливо відрізнити інфекційну еритему від кору, краснухи, алергії чи скарлатини, тому діагноз краще довірити педіатру.
Специфічних ліків проти парвовірусу не існує, терапія симптоматична: достатнє пиття, відпочинок, контроль температури. За наявності болю чи жару лікар може призначити безпечні жарознижувальні засоби. Висип сам по собі лікування не потребує, а дитина, що перехворіла, отримує пожиттєвий імунітет. Батькам варто уникати перегріву та прямих сонячних променів, адже вони посилюють висип. Вакцини від Parvovirus B19 немає. Зменшити ризик зараження можна, дотримуючись гігієни: мити руки, навчати дітей прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання, регулярно провітрювати кімнати. Повністю захиститися неможливо, але знизити ймовірність поширення можна.
Джерело: tvoymalysh.com.ua
