2613
Високий інтелект може бути як даром, так і прокляттям. Психологи стверджують, що людям з високим IQ складніше налагодити стосунки з оточенням, адже їхній багатий словниковий запас та інтелектуальні інтереси можуть звужувати коло людей, з якими можна побудувати повноцінні стосунки.
Фахівці назвали сім моделей поведінки, які найбільше заважають інтелектуалам заводити друзів. Серед них є як звички мислення, так і особливості спілкування.
Поведінка, що віддаляє співрозмовників
Схильність до надмірного аналізу. Спроби докопатися до глибинних причин чиїхось реакцій можуть не наблизити до розуміння людини, а навпаки відштовхнути від неї. Поспішні висновки, навіть якщо вони здаються логічними, далеко не завжди відповідають дійсності. Через це з’являється настороженість, а оточуючі, відчуваючи її, воліють триматися на відстані.
Незалежність мислення та вчинків. Людям із нижчим IQ часто простіше слідувати за більшістю, тоді як інтелектуально обдаровані особистості не схильні копіювати загальноприйняті шаблони мислення та поведінки. Їх часто називають нонконформістами або навіть диваками, і знайти друзів з таким самим незалежним, бунтарським характером буває непросто.
Неприязнь до світських розмов. Широке коло знайомих зазвичай вимагає вміння підтримувати приємну розмову з ким завгодно. Такі контакти рідко бувають глибокими, а саме глибокі розмови інтелектуали цінують як основу справжньої дружби. Поверхнева балаканина їх приваблює мало, хоча саме вона часто є ключем до створення безлічі соціальних зв’язків.
Перевага проводити час на самоті. Дослідження показують, що людям з високим рівнем інтелекту для відчуття задоволеності життям не потрібна насичена соціальна активність, на відміну від тих, чий IQ нижчий. До такого висновку у 2016 році дійшли психологи Сатоші Каназава та Норман П. Лі. Вони пояснюють це так званою «теорією савани»: згідно з нею, розумним людям не потрібно стільки спілкування, скільки було необхідно нашим доісторичним предкам, для яких міжособистісні зв’язки були умовою виживання і ключовим чинником щастя. Це пояснює, чому розумні люди щиро люблять проводити час на самоті й майже ніколи на це не скаржаться.
Чи варто шукати причину в оточенні
Використання складної термінології. Люди з високим IQ часто природно вживають вузькоспеціалізовані терміни, які максимально точно передають їхні думки. Для багатьох така лексика може здаватися надто складною, через що у співрозмовників виникає побоювання, що вони «на різних хвилях».
Занурення у власні думки під час розмови. Розум інтелектуалів працює дуже активно: вони постійно обробляють інформацію, вибудовують асоціації та аналізують різні концепції. Тому, навіть беручи участь у розмові, вони можуть подумки відволіктися. Це не означає, що співрозмовник їм нецікавий, однак оточуючі можуть сприйняти таку поведінку як зневагу.
Високі вимоги до оточуючих. Інтелектуально розвинені люди цінують не лише глибокі розмови, а й допитливість, відкритість розуму та здатність до критичного мислення. Через надмірно високі очікування від спілкування з іншими їм буває важко знайти співрозмовника.
Звісно, можна дійти висновку, що причина відсутності друзів криється не в вас, а в оточуючих, які нібито «не дотягують» до вашого рівня. Однак, як зазначають психологи, це шлях, який веде в нікуди. Для дружби зовсім не обов’язково мати однаковий рівень інтелекту: такі якості, як емпатія, вірність, почуття гумору та доброта, значать набагато більше, ніж блискучий розум.
Джерело: www.unian.ua
