1363
Тестостерон зазвичай асоціюють із чоловічим здоров’ям, проте цей гормон виробляється і в організмі жінок. У період менопаузи інтерес до його застосування зростає, зокрема через скарги на зниження сексуального потягу. Водночас гормональна терапія не є універсальним способом подолати втому, набір ваги чи зміни настрою.
Міжнародні рекомендації розглядають призначення тестостерону окремим жінкам у постменопаузі за наявності стійкого зниження сексуального бажання, що завдає вираженого дискомфорту, після всебічної оцінки інших причин. Перед початком лікування медик враховує супутні захворювання, ліки, стосунки, психологічні чинники та інші симптоми.
Які ризики потрібно обговорити
У разі надмірного надходження андрогенів можуть виникати акне, посилений ріст волосся на обличчі й тілі, а за високих доз — зміни голосу. Не всі небажані ефекти обов’язково минають після припинення прийому. Тому самолікування гормонами та використання невідомих доз особливо небезпечні.
Важливою залишається й невизначеність щодо тривалої безпеки терапії. Даних про застосування протягом багатьох років, зокрема вплив на серцево-судинні події та онкологічні ризики, недостатньо для беззастережних висновків. Жінкам із певними захворюваннями можуть знадобитися інші підходи.
Чому не можна орієнтуватися лише на аналіз крові
Рівень гормону сам собою не доводить необхідність його призначення. Значення мають клінічна ситуація та очікувана користь. Якщо лікар рекомендує терапію, дозування й регулярний контроль необхідні, щоб концентрація гормону не перевищувала фізіологічного діапазону для жінок.
Припливи, порушення сну, сухість слизових та інші типові прояви менопаузи лікують окремо. Тестостерон не слід розглядати як заміну стандартним методам підтримки здоров’я у цей період.
