729
Міжнародний валютний фонд прогнозує зростання української економіки у 2026 році на рівні приблизно 1%. Такий показник означає дуже повільне збільшення реального виробництва товарів і послуг, хоча не свідчить про автоматичне падіння економіки. Прогноз варто розглядати як оцінку на основі поточних умов, яка може змінюватися разом із безпековою та фінансовою ситуацією.
Війна продовжує обмежувати економічну активність одразу в кількох напрямах. Підприємства стикаються з ризиками обстрілів, пошкодженням інфраструктури та додатковими витратами на енергозабезпечення. Навіть там, де виробництво не зупиняється, компаніям доводиться закладати у собівартість резервне живлення, складнішу логістику й витрати на безпеку.
Ще один чинник — нестача працівників у низці галузей. Мобілізація, вимушене переміщення населення та виїзд частини українців за кордон змінюють структуру ринку праці. Роботодавці можуть мати замовлення й обладнання, але не знаходити достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів.
На загальну динаміку впливає і бюджетна модель воєнного часу. Значні ресурси спрямовуються на оборону, а цивільні видатки залежать від податкових надходжень і міжнародної підтримки. Передбачуваність фінансування важлива для соціальних виплат, роботи державних установ і планування бізнесом своїх витрат.
Один відсоток зростання не означає, що всі сектори розвиватимуться однаково. Оборонні технології та окремі експортні виробництва можуть нарощувати активність, тоді як інші галузі залишатимуться під тиском.
