4177
Рентгенівська обсерваторія NASA «Чандра» представила серію комбінованих зображень галактик, які показують їх на різних етапах розвитку — від активного зореутворення до потужних викидів газу й наслідків зіткнень. До нових кадрів увійшли дані, накопичені протягом десятиліть не лише «Чандрою», а й телескопами «Габбл», «Джеймс Вебб», Swift, NuSTAR та іншими наземними й космічними обсерваторіями.
Галактики традиційно поділяють на спіральні, еліптичні та неправильні. Спіральні системи, до яких належить і Чумацький Шлях, мають виразні рукави, що відходять від центру. Еліптичні часто складаються переважно зі старіших зірок і можуть зберігати сліди давніх злиттів.
Неправильні галактики не мають однієї чіткої геометричної форми. Їхній хаотичний вигляд часто пов’язаний із гравітаційними взаємодіями, зіткненнями або інтенсивними процесами зореутворення.
Оптичні телескопи добре показують зорі, пил і холодніші хмари газу. Рентгенівський діапазон відкриває зовсім іншу частину галактичного життя — надзвичайно гарячий газ із температурою в мільйони градусів, залишки вибухів наднових, компактні зоряні об’єкти та речовину, яку нагрівають надмасивні чорні діри.
Саме поєднання кількох діапазонів дозволяє побачити, як різні фізичні процеси взаємодіють усередині однієї галактики.
Серед об’єктів серії є Messier 33 і NGC 3938. Ми бачимо ці спіральні галактики майже «плашмя», тому їхні рукави добре помітні.
У рукавах розташовані активні області зореутворення, молоді зоряні системи та залишки потужних вибухів. Рентгенівські джерела в таких областях часто пов’язані з нейтронними зорями, чорними дірами або дуже гарячим газом.
Інший тип представлений галактиками NGC 1672 та NGC 1385. Це спіральні галактики з перемичкою — витягнутою структурою із зірок, газу та пилу, яка проходить через центральну область.
Такі перемички можуть спрямовувати газ до центру галактики. Це створює запас речовини як для утворення нових зірок, так і для живлення центральної надмасивної чорної діри.
Особливо драматично виглядають системи, які ми бачимо збоку. У NGC 4725, відомій як галактика Кит, і в Messier 82, або галактиці Сигара, помітні великі структури гарячого газу, що піднімаються далеко над галактичним диском.
У Messier 82 інтенсивне народження масивних зірок призводить до великої кількості наднових. Сукупна енергія цих вибухів створює надвітер, який викидає газ на тисячі світлових років у міжгалактичний простір.
Разом із газом назовні виносяться важкі хімічні елементи, синтезовані всередині зірок і під час вибухів. У майбутньому цей матеріал може стати частиною нових молекулярних хмар, зірок, планет та їхніх атмосфер.
Таким чином, руйнування й викидання речовини не означає лише «смерть» галактики. Матерія постійно проходить цикл: зорі формуються, еволюціонують, вибухають і повертають збагачений матеріал у космічне середовище.
Нові зображення «Чандри» наочно показують цей зв’язок між руйнуванням і народженням. Процеси, які здаються катастрофічними на рівні окремої зорі або частини галактики, одночасно забезпечують матеріалом наступні покоління зірок і планет.
