721
Весняна редиска часто розчаровує: коренеплід дрібний, порожній усередині, гострий до різкості, а половина рослин замість корінця викидає квітконос. Причина не в насінні й не в добривах. Редиска — рослина довгого дня, і травневі чотирнадцятигодинні дні прямо провокують її цвісти замість того, щоб наливати корінь.
У другій половині серпня все навпаки. Світловий день скорочується до дванадцяти-тринадцяти годин, спека спадає, і рослина спокійно працює на коренеплід. Осіння редиска виходить більшою, соковитішою і майже без гіркоти, а зберігається помітно довше за весняну — пізні сорти пролежують у холодильнику чи погребі два-три місяці.
Плюс до цього в серпні звільняються грядки з-під часнику, ранньої картоплі й цибулі, а хрестоцвіта блішка, яка навесні виїдає сходи за два дні, у другій половині літа вже не така агресивна. Це той випадок, коли пізній посів у всьому вигідніший за ранній.
Коли сіяти в різних регіонах України
Орієнтир для розрахунку — дата перших стійких приморозків мінус кількість днів вегетації. Ранні сорти визрівають за 25–30 днів, середні — за 30–35, пізні осінні на кшталт Червоного велетня — за 40–50 днів. Самі сходи витримують мінус три-чотири градуси, доросла рослина — приморозки до мінус п’яти, тож запас часу тут більший, ніж здається.
На півночі та заході — Чернігівщина, Волинь, Львівщина — сіяти варто з 5 до 25 серпня. У центральних областях вікно ширше: з 10 серпня до 5 вересня, а під агроволокном — і до 10 вересня. На півдні, в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, поспішати не треба взагалі: посіви з 20 серпня до 15 вересня встигають спокійно, а серпнева спека там ще може зашкодити сходам.
Для пізніх строків беруть сорти, стійкі до стрілкування й придатні до зберігання: Червоний велетень, Дуро, Ризенбуттер, Злата, Сакса. Дрібноплідні ранні сорти теж підійдуть, але сіяти їх має сенс лише на початку вікна — у вересні вони вже не встигнуть набрати масу.
Полив, проріджування й захист сходів
Сіють на глибину 1,5–2 сантиметри, у рядки з відстанню 10–12 сантиметрів. Ґрунт у серпні теплий, тому сходи з’являються на третій-четвертий день замість тижня, як навесні. Перед посівом грядку добре проливають і, якщо стоїть спека, притінюють агроволокном на два-три дні — при температурі вище 25 градусів схожість помітно падає.
Полив — головний фактор якості. Редиска на 93 відсотки складається з води, і будь-яка перерва в зволоженні дає той самий результат: коренеплід дерев’яніє, стає гострим і порожнім усередині, а після рясного поливу після посухи просто тріскається. Норма — 10–15 літрів на квадратний метр кожні два-три дні, у прохолодну погоду рідше. Мульчування тонким шаром скошеної трави зменшує потребу в поливі приблизно вдвічі.
Проріджують у фазі першого справжнього листка, залишаючи між рослинами 4–5 сантиметрів, а для пізніх великоплідних сортів — 7–8. Загущені посіви коренеплоду не дають узагалі. Від блішки й капустяної мухи найпростіший захист — біле агроволокно щільністю 17–19 грамів на квадратний метр, накинуте одразу після посіву й зняте після проріджування; воно ж захистить сходи від надто яскравого сонця.
Зберігати осінню редиску просто: зрізати бадилля, залишивши хвостик у сантиметр, не мити, скласти в поліетиленовий пакет із кількома отворами й покласти в холодильник або погріб при температурі близько нуля. У такому вигляді пізні сорти лежать до Нового року.
