699
Газон переживає зиму не за рахунок листя, а за рахунок кореневої системи й вузла кущіння. Усе, що визначає його вигляд у квітні, робиться з вересня по листопад: живлення, доступ повітря до коренів і правильна висота травостою перед морозами. Весняне латання плішин — це майже завжди наслідок пропущеної осені.
Робіт небагато, і вони добре розкладаються за календарем. Вересень — підживлення, вичісування, аерація й підсів. Жовтень — прибирання листя. Кінець жовтня або листопад, залежно від регіону, — останній покіс.
Живлення й повітря для коренів
Головне правило осіннього підживлення: жодного азоту з початку вересня. Азот жене листову масу, трава йде в зиму пухкою й соковитою, а така найгірше переносить морози й найлегше вражається сніговою пліснявою. Працюють калій і фосфор: калій відповідає за морозостійкість, фосфор — за розвиток коренів.
Практична норма — 40-50 грамів суперфосфату й 20-30 грамів сульфату калію на квадратний метр, розсипані рівномірно по вологій траві з наступним поливом. Зручніше брати готові осінні газонні суміші, у них співвідношення вже підібране. Останній строк внесення — перша половина жовтня, пізніше добриво просто пролежить до весни.
Перед підживленням газон варто вичесати. За сезон між травинками накопичується повсть — шар відмерлих стебел і залишків скошеної трави, який не пропускає воду й повітря. Якщо цей шар перевищує сантиметр, його вичісують віялковими граблями або скарифікатором у двох напрямках. Одразу після цього роблять аерацію: проколюють дернину вилами на глибину 8-10 сантиметрів із кроком 15-20 сантиметрів, злегка підважуючи пласт. На великих площах зручніший ножний або механічний аератор із порожнистими зубцями. Оптимальний час — вологий, але не розкислий ґрунт середини вересня.
Підсів, листя й останнє скошування
Прогалини й витоптані місця підсівають до середини вересня в центрі й на півночі та до початку жовтня на півдні: траві потрібно три-чотири тижні росту при температурі ґрунту вище 10 градусів. Норма підсіву 20-30 грамів насіння на квадратний метр, зверху шар суміші торфу з піском завтовшки до сантиметра. Уся ділянка після цього виграє від пісування — рівномірного розсипання просіяного піску по 2-3 кілограми на метр, що вирівнює мікрорельєф і поліпшує дренаж.
Опале листя прибирають регулярно, а не одним заходом у листопаді. Під шаром мокрого листя трава за два тижні жовкне й випріває, а до весни на цьому місці лишається гола пляма. Те саме стосується забутих на газоні садових меблів, шлангів і батута.
Останній покіс роблять тоді, коли трава фактично перестала рости: вона тягнеться, доки денна температура тримається вище п’яти градусів. У західних і північних областях це зазвичай кінець жовтня, у центрі перша половина листопада, на півдні часто кінець листопада. Висота має бути 5-6 сантиметрів. Коротше стригти не варто — рослина втрачає запас і промерзає, вище лишати теж погано: довга трава вилягає під снігом і випріває. Скошене обов’язково згрібають.
Далі газон краще не турбувати. По підмерзлій, укритій інеєм траві не ходять: листкові пластинки в такому стані ламаються, і сліди відбитків залишаються помітними до травня. Якщо взимку утворюється крижана кірка, її обережно розбивають граблями, щоб трава не задихнулася.
