866
Уявіть собі джмеля, який після ковтка солодкого сиропу буквально «облизує губи», а після гіркого ковтка нервово трясе головою й витирає рот. Саме такі реакції зафіксували дослідники, і це відкриття, описане на порталі Sci.News, змушує по-новому подивитися на те, що відбувається всередині крихітного мозку комахи.
Довгий час комах уявляли як маленьких біороботів: вони відчувають, навчаються, приймають рішення, але нібито не «оцінюють» світ як приємний чи неприємний. Новий експеримент із джмелями кидає виклик цій уяві: їхні реакції на різні смаки дуже нагадують емоційні вирази ссавців.
Що відомо коротко
- Досліджували джмелів земляних (Bombus terrestris) з 18 колоній.
- Комах навчили знаходити й пити крихітні краплі 20% цукрового розчину трохи поза досяжністю вусиків.
- Після ковтка солодкого розчину джмелі часто робили ритмічні висування язичка — наче «облизувалися».
- Після солоних і гірких рідин з’являлися захисні рухи: струшування головою та «витираючі» рухи ротовими частинами.
- Такі реакції вчені трактують як емоцієподібну оцінку приємного й неприємного, а не просто рефлекс годування.
Як виглядає «міміка» джмеля
У ссавців ми звикли читати емоції по обличчю: задоволення, огиду, цікавість. У джмеля немає м’язів обличчя, як у нас, але є ротові частини й голова, які теж можуть «говорити». Дослідники побачили, що після різних смаків ці частини рухаються по-різному — і ці патерни нагадують вирази емоцій.
Після солодкого розчину джмелі часто висували язичок (глосу) — ніби «лижуть губи» після смачного. Це виглядає як поведінка, пов’язана з приємним досвідом. Натомість після солоних і гірких рідин вони трясли головою й робили рухи, схожі на витираня рота, — як ми, коли випадково ковтаємо щось огидне.
Важливий момент: ці рухи з’являлися вже після того, як рідина була випита, тобто це не просто механічний рефлекс «як пити», а реакція на те, яким був смак.
Як проводили експеримент з «виразами обличчя»
Команда професора Ендрю Баррона (Andrew Barron) з Університету Маккуорі та його колег працювала з 18 колоніями джмелів Bombus terrestris. Окремих комах ізолювали в прозорі спостережні трубки, де їх можна було знімати у сповільненому режимі.
Спочатку джмелів тренували: їм пропонували крихітні краплі 20% цукрового розчину, розташовані трохи далі, ніж дістають вусики. Комахи швидко навчилися висувати хоботок (пробосцис) і діставати до краплі, щоб випити її. Це створило контрольовану ситуацію, де кожен ковток можна було чітко зафіксувати на відео.
Після цього вчені почали давати різні рідини: концентрований і розбавлений цукровий розчин, звичайну воду, солону воду та розчин хініну — гіркої сполуки. Всі рухи голови, ротових частин і язичка після кожного ковтка ретельно записували й аналізували.
Виявилося, що «міміка» джмелів після солодкого й після гіркого/солоного чітко відрізняється. Солодке — більше «облизувань», гірке й солоне — більше струшувань і «витирань».
Чому це не просто рефлекс годування
На перший погляд можна подумати: можливо, це просто різні механічні реакції на різні рідини. Але дослідники наголошують: поведінка більше схожа на оцінку — приємно чи неприємно, а не лише на автоматичну відповідь.
Професор Фей Пен (Fei Peng) із Південного медичного університету пояснює, що багато людей без проблем погоджуються: комахи можуть відчувати, навчатися, приймати рішення. Але значно важче прийняти думку, що вони можуть сприймати щось як приємне або неприємне. Нові результати якраз «тиснуть» на цю інтуїцію.
Професор Баррон додає: ми ще не знаємо, що саме «відчуває» джміль, але можемо спостерігати поведінку, схожу на емоції. Це дає практичний спосіб зазирнути у внутрішній стан комахи й досліджувати його експериментально.
Що це говорить про свідомість комах
Команда підкреслює: організація мозку джмеля й, наприклад, мухи в основних рисах подібна. Якщо джміль демонструє емоцієподібні реакції, це може стосуватися й інших комах. Тоді постає незручне запитання: чи не занадто ми спрощували їх як «міні-роботів»?
Мозок джмеля важить менше міліграма, але, за словами дослідників, уже є свідчення, що цей крихітний орган може підтримувати певну «внутрішню реальність» — форму внутрішнього життя. Робота стає кроком до розуміння, як активність мозку пов’язана із суб’єктивним досвідом.
Науковці сподіваються, що подальші дослідження покажуть, як «ментальне життя» джмеля виникає з механізмів у мозку. Тоді можна буде краще поєднати фізичні процеси й те, що ми називаємо досвідом або відчуттями.
Цікаві факти
Для досліду використали 18 колоній джмелів — це сотні окремих комах, кожна з яких проходила індивідуальні спостереження.
Джмелів спеціально тренували діставати до краплі солодкого розчину, розташованої трохи поза досяжністю вусиків, щоб чітко контролювати момент пиття.
Для гіркого смаку використовували хінін — сполуку, яка й людині здається дуже гіркою.
FAQ
Це вже доведені емоції чи лише схожі на емоції реакції?
Дослідники обережні у формулюваннях: вони говорять про «емоцієподібні» реакції та «афективну оцінку», а не про доведені емоції в людському сенсі. Дані показують, що джмелі по-різному реагують на приємні й неприємні смаки, але що саме вони переживають — поки невідомо.
Чи означає це, що всі комахи мають внутрішнє життя?
Робота прямо стосується джмелів Bombus terrestris, але вчені зазначають, що мозок джмелів і багатьох інших комах організований подібно. Це натякає, що подібні явища можуть бути й в інших видів, але для цього потрібні окремі дослідження.
Як це може вплинути на ставлення людей до комах?
Якщо ми визнаємо, що комахи не просто «автомати», а істоти з певною внутрішньою оцінкою подій, це може змінити етичне ставлення до них. Наприклад, у сільському господарстві, лабораторних дослідах або навіть у побуті, коли ми знищуємо комах як «шкідників».
Що вчені планують досліджувати далі?
Автори роботи хочуть зрозуміти, як саме активність нейронів у мозку джмеля породжує такі емоцієподібні реакції. Їхня мета — зменшити розрив між фізичними процесами в мозку й тим, що ми називаємо суб’єктив
Джмелі показали «міміку» задоволення і відрази до смаку з’явилася спочатку на Цікавості.
