2562
Семаглутид, активна речовина препаратів Ozempic і Wegovy, може мати ефекти далеко за межами контролю діабету та маси тіла. У великому шведському дослідженні за участю майже 15 тисяч людей із біполярним розладом його застосування пов’язали з на 21% нижчим ризиком психіатричної госпіталізації. Результат викликав інтерес, оскільки дослідники дедалі частіше вивчають препарати GLP-1 як можливий фактор, що впливає на роботу мозку та запальні процеси.
Біполярний розлад — хронічний психічний стан, для якого характерні значні коливання настрою та епізоди, що можуть вимагати стаціонарного лікування. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, з ним живуть десятки мільйонів людей у всьому світі. При цьому діабет другого типу й ожиріння у таких пацієнтів зустрічаються частіше, ніж у загальній популяції, що давно змушує вчених шукати спільні біологічні механізми.
Дослідники з Griffith University разом із колегами проаналізували загальнонаціональні шведські дані за 15 років. У вибірку ввійшли люди з біполярним розладом, яким призначали препарати класу GLP-1. Команда порівнювала періоди, коли конкретна людина отримувала лікування, з періодами без такої терапії, оцінюючи частоту госпіталізацій із психіатричних причин.
Найвиразніший зв’язок виявили саме для семаглутиду. Під час його застосування ризик психіатричної госпіталізації був нижчим приблизно на 21%. Це не означає, що препарат уже можна вважати засобом лікування біполярного розладу, але результат додає аргументів на користь того, що сигнальна система GLP-1 може бути пов’язана з процесами в центральній нервовій системі.
Одна з можливих гіпотез стосується запалення, клітинного стресу та інших біологічних процесів, які можуть впливати на стабільність настрою й ризик рецидивів. Учені припускають, що семаглутид здатний опосередковано діяти на ці механізми, проте точну причинно-наслідкову схему поки не встановлено.
Цікаво, що такого самого результату не побачили для всіх препаратів класу GLP-1. Ліраглутид і дулаглутид у цьому аналізі не були пов’язані зі статистично значущим зниженням ризику психіатричної госпіталізації. Це може означати, що потенційний ефект не є універсальною властивістю всього класу і потребує окремого вивчення для кожної діючої речовини.
Автори наголошують: робота має спостережний характер. Вона показує асоціацію, але не доводить, що саме семаглутид запобігає загостренням біполярного розладу. На результат могли впливати інші фактори, пов’язані зі станом здоров’я, лікуванням і способом життя пацієнтів.
Наступним етапом дослідники вважають рандомізоване контрольоване випробування. Лише воно зможе показати, чи має семаглутид прямий терапевтичний ефект щодо перебігу біполярного розладу. Поки що результати розглядають як перспективний напрям для науки, а не як підставу самостійно змінювати психіатричне або метаболічне лікування.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/09/260907201601.htm
