840
Сильніша посуха не завжди призводить до найсильнішого ослаблення природи. Новий глобальний аналіз показав, що зміни посух і здатність екосистем витримувати нестачу води часто не збігаються. У деяких регіонах посухи стають інтенсивнішими, але рослинність поки зберігає відносну стійкість. В інших, навпаки, екосистеми слабшають навіть без різкого погіршення кліматичних показників.
Дослідники проаналізували дані за 2002–2019 роки та порівняли зміни інтенсивності й частоти посух із тим, як на водний стрес реагує рослинність. Окремо оцінювали так звану стійкість екосистеми — її здатність продовжувати функціонувати під час посухи, а не лише швидко відновлюватися після неї.
Де посухи й реакція природи не збігаються
Глобальна карта показала кілька різних сценаріїв. У частині регіонів посухи ставали сильнішими швидше, ніж знижувалася стійкість рослинності. Це може означати, що місцеві екосистеми поки здатні частково компенсувати погіршення умов.
В інших районах ситуація була протилежною: здатність рослинності витримувати водний дефіцит падала, хоча самі показники посух не демонстрували настільки різкого погіршення.
Саме ця невідповідність стала одним із головних результатів роботи. Вона показує, що інтенсивність або частота посух самі по собі не дають повного уявлення про реальний екологічний ризик.
На стійкість природи можуть впливати тип рослинності, доступ коренів до ґрунтових вод, температура, попередні періоди посухи та локальні кліматичні умови. Екосистема, яка вже кілька разів пережила сильний стрес, може реагувати на наступну посуху інакше, ніж раніше.
Чому звичайної карти посух недостатньо
Для природоохоронного планування важливо знати не лише, де посухи стають сильнішими, а й де сама екосистема поступово втрачає здатність їх переносити.
Найбільше занепокоєння викликають території, де ці два процеси збігаються: кліматичний тиск посилюється, а внутрішня стійкість рослинності одночасно знижується. У таких місцях навіть посуха, яка раніше не призводила до серйозних наслідків, у майбутньому може спричинити значне падіння продуктивності рослинності.
Водночас відносно стабільні середні кліматичні показники теж не гарантують безпеки. Рослинність може вже демонструвати ознаки ослаблення, які не видно на звичайній карті температури чи опадів.
Саме тому автори пропонують оцінювати дві речі одночасно: як змінюються самі посухи і як на них реагують екосистеми. Такий підхід дозволяє точніше визначати регіони, де природа наближається до межі своєї стійкості, і не покладатися лише на один кліматичний показник.
Джерело: Scientific Reports / Nature
