636
Дослідникам із Університету штату Мічиган вдалося не лише поліпшити зір дорослих собак із генетичним захворюванням сітківки, а й частково відновити нервові зв’язки, які неправильно сформувалися ще на ранніх етапах життя. Одноразову генну терапію випробували на уіппетах із дефектними копіями гена CaBP4. Через цю мутацію тварини від народження мали порушення зору, особливо помітне за слабкого освітлення.
Ген CaBP4 кодує білок, необхідний для правильної хімічної передачі сигналу всередині сітківки. Фоторецептори — клітини, що реагують на світло, — мають передавати інформацію наступним нейронам зорового ланцюга. Коли CaBP4 працює неправильно, цей процес порушується, а важливі структури сітківки розвиваються неповноцінно.
Робочу копію гена доставили безпечним вірусним вектором
Після того як генетичну причину захворювання пов’язали з конкретною групою уіппетів, науковці ввели в сітківку тварин нешкідливий модифікований вірус із функціональною копією CaBP4. Такий підхід дозволяє доставити ген безпосередньо до клітин, яким бракує нормального білка.
У роботі, опублікованій у Molecular Therapy Advances, дослідники повідомили про меншу дегенерацію оброблених ділянок сітківки. Особливо помітними були зміни у зовнішньому плексиформному шарі — зоні, де фоторецептори утворюють контакти з іншими нервовими клітинами. Після терапії цей шар став товстішим і структурно наблизився до нормального.
Ще однією важливою ознакою стало збільшення кількості синаптичних стрічок усередині світлочутливих клітин. Ці мікроскопічні структури допомагають фоторецепторам безперервно передавати сигнали, тому їхнє дозрівання безпосередньо пов’язане з якістю роботи зорової системи.
Доросла сітківка виявилася пластичнішою, ніж очікували
Найважливіший результат полягає в тому, що терапія діяла вже після завершення розвитку ока. За порушення CaBP4 зовнішній плексиформний шар та синаптичні структури від самого початку формуються неправильно, тому раніше можна було припустити, що після дорослішання виправити ці дефекти вже неможливо. Проте після введення гена вчені побачили появу нових компонентів, дозрівання синапсів і часткове виправлення давно сформованих аномалій.
За тваринами спостерігали до трьох років, і позитивний ефект зберігався протягом цього часу. Дослідники підкреслюють, що мова йде не просто про тимчасове поліпшення функції: зовнішній плексиформний шар набував майже нормальної анатомічної організації.
Мутації CaBP4 рідкісні і в собак, і в людей, тому цей конкретний метод не стане універсальним лікуванням втрати зору. Однак робота має ширше значення. Вона показує, що зріла нервова тканина ока здатна до структурної перебудови після правильно підібраного генетичного втручання. Це відкриває перспективу для розроблення інших терапій, спрямованих не лише на зупинку дегенерації, а й на відновлення пошкоджених нейронних мереж.
