2855
Здорове зелене листя ірисів не варто зрізати лише через те, що настав листопад, адже воно й далі живить рослину. Орієнтуватися слід на її стан, а також на вимоги конкретного виду.
Коли обрізати листя і прибирати клумбу
У роз’ясненні Ask Extension зазначено, що листя сибірських ірисів можна повністю зрізати після природного відмирання, зазвичай після заморозків. У бородатих ірисів також прибирають усе листя, що відмерло після морозів, щоб зменшити кількість збудників хвороб, які можуть перезимувати на рослині.
Не чекаючи відмирання всіх листків, видаліть сухі квітконоси та листя з ознаками захворювань. Працюйте гострими чистими ножицями або секатором, не пошкоджуючи кореневища.
Зрізані частини рослин винесіть із клумби. Приберіть також бур’яни та опале листя, що накопичилися навколо кущів.
Вологість, укриття і підживлення перед зимою
Бородаті іриси погано переносять тривале перезволоження. За рекомендаціями RHS, їм потрібен добре дренований ґрунт, а верхня частина кореневищ має залишатися частково відкритою. Після дощу перевірте, чи не стоїть вода біля рослин. Якщо стік перекритий злежалим листям або іншими залишками, усуньте перешкоду. Не намагайтеся захистити кореневища від сирості, засипаючи їх товстим шаром землі.
Потребу в поливі оцінюйте за станом ґрунту:
Якщо земля волога після дощів, додатково поливати не потрібно. За тривалої посухи насамперед перевіряйте молоді посадки. Якщо ґрунт пересох і ще не промерз, полийте так, щоб зволожити зону коренів без застою води. Сибірські іриси краще переносять вологий ґрунт.
Потреба в укритті залежить від зимостійкості виду й сорту, віку посадки та місцевих умов. Особливої уваги потребують щойно висаджені рослини, які ще не встигли добре укорінитися. Університет Вісконсина радить мульчувати молоді посадки бородатих ірисів після промерзання ґрунту, якщо немає снігового покриву. Це допомагає захистити кореневища від пошкодження через чергування замерзання і відтавання. Навесні таку мульчу прибирають. Для легкого зимового захисту Університет штату Юта радить використовувати солому або хвойні гілки, а в холодних умовах такий захист може знадобитися й дорослим посадкам. Не накривайте бородаті іриси раніше часу і не трамбуйте матеріал у щільний вологий шар. Тимчасове зимове укриття не повинно перетворюватися на постійну засипку кореневищ.
Планову підгодівлю бородатих ірисів перед зимовим спокоєм краще відкласти до наступного сезону. У матеріалі Університету штату Вашингтон внесення невеликої кількості добрив із низьким вмістом азоту радять після цвітіння. Це сезонна робота, а не обов’язкова частина листопадової підготовки.
Якщо бородаті іриси нормально ростуть, у листопаді їх краще не турбувати поділом, адже після пересадки рослинам потрібен час на відновлення коренів. Фахівці радять залишати для укорінення приблизно 4-6 тижнів до сильних заморозків. Для бородатих ірисів рекомендований час поділу — липень або серпень, для сибірських — початок весни або кінець літа. Ці строки варто співвідносити з місцевим кліматом. Якщо до заморозків немає достатнього запасу часу, планований поділ краще відкласти.
Цибулинні іриси, зокрема сітчасті та голландські, мають інший цикл розвитку. Експерти зазначають, що їхнє листя прибирають після природного відмирання, а зелене листя за календарем обрізати не потрібно. Цибулини садять восени в добре дренований ґрунт. Однак це окрема робота, а не виняток із правил поділу бородатих ірисів: придатність листопада для садіння слід оцінювати з урахуванням конкретного виду та місцевих умов.
Джерело: styler.rbc.ua
