2873
Восьмий апеляційний адміністративний суд розглянув справу військовослужбовця, який переніс інфаркт міокарда, має низку серцево-судинних захворювань і раніше отримав III групу інвалідності. Спір стосувався висновків військово-лікарських комісій щодо придатності до служби та електронного направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи. Суд залишив рішення першої інстанції без змін.
Обставини справи
Військовослужбовець у званні молодшого сержанта звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до гарнізонної військово-лікарської комісії та Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. Він оскаржував постанову гарнізонної ВЛК від 9 січня 2025 року, оформлену довідкою №60, у частині визначення ступеня придатності до військової служби та причинного зв’язку захворювань із проходженням служби. Також він просив визнати протиправною бездіяльність гарнізонної ВЛК щодо ненадання електронного направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи та скасувати постанову Центральної ВЛК від 4 березня 2025 року.
У довідці, за словами позивача, були зазначені дифузний кардіосклероз і стенозуючий склероз коронарних артерій. Згідно з коронарографією від 29 березня 2019 року, звуження однієї з гілок лівої коронарної артерії перевищувало 80%. Також враховувалися стан після коронарографії від 15 травня 2019 року та обстеження від 19 вересня 2024 року, за яким виявлено м’язовий місток з компресією просвіту коронарної артерії до 60%. Серед інших діагнозів згадувалися недостатність аортального, мітрального та трикуспідального клапанів першого ступеня, гіпертонічна хвороба II стадії, серцева недостатність і вертеброгенна люмбалгія у стадії ремісії.
У постанові ВЛК окремі захворювання визнали такими, що не пов’язані з проходженням служби, а щодо інших встановили такий зв’язок. За результатами огляду військовослужбовця визнали придатним до служби у визначених підрозділах і частинах. Військовий не погодився з цим рішенням і 25 січня 2025 року подав скаргу до Центральної ВЛК. Він посилався на консультативний висновок Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова від 27 грудня 2024 року, який, на його думку, гарнізонна комісія не врахувала. Центральна ВЛК у відповіді від 4 березня 2025 року повідомила, що підстав для контрольного медичного огляду немає.
Окремо суди встановили, що 27 серпня 2019 року медико-соціальна експертна комісія призначила позивачу III групу інвалідності зі строком до 1 вересня 2020 року. Саме необхідність повторного оцінювання стану здоров’я та вирішення питання щодо інвалідності стала підставою для вимоги про електронне направлення.
Рішення першої інстанції та позиція апеляції
7 листопада 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов. Він визнав протиправною та скасував постанову Центральної ВЛК від 4 березня 2025 року та зобов’язав Центральну ВЛК повторно розглянути скаргу військовослужбовця. Крім того, суд зобов’язав гарнізонну ВЛК вирішити питання щодо надання електронного направлення на оцінювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338.
Гарнізонна ВЛК не погодилася з цією частиною рішення та подала апеляційну скаргу. Основний аргумент комісії полягав у тому, що військовому госпіталю, при якому функціонує гарнізонна ВЛК, законодавство не покладає обов’язку видавати такі направлення військовослужбовцям інших військових частин. Представники комісії також наголошували, що рішення про видачу направлення належить до компетенції постійно діючих ВЛК регіонального та центрального рівнів або лікуючих лікарів. Військовослужбовець у відзиві просив залишити рішення без змін.
Апеляційний суд перевіряв законність рішення лише в межах доводів скарги гарнізонної ВЛК. Рішення в частині відмови в інших вимогах, а також у частині задоволених вимог до Центральної ВЛК не оскаржувалося, тож предметом перегляду стало питання наявності підстав для покладення на гарнізонну ВЛК обов’язку вирішити питання про електронне направлення.
Висновки апеляційного суду
Суд звернув увагу на положення пункту 17 Порядку, затвердженого постановою №1338. Згідно з цією нормою електронне направлення може формувати лікуючий лікар після необхідних заходів за наявності відповідних критеріїв. Направлення також може формувати голова військово-лікарської, медичної або лікарсько-експертної комісії щодо осіб, у яких за результатами військово-лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають критеріям. Серед критеріїв суд назвав настання строку повторного огляду, встановленого медико-соціальною експертною комісією.
Оскільки позивачу раніше встановили III групу інвалідності з терміном повторного огляду на 2020 рік, апеляційний суд погодився з висновком першої інстанції, що в гарнізонної ВЛК були передумови для надання такого направлення. Колегія суддів також зазначила, що йшлося про обов’язок розглянути та вирішити питання щодо направлення, а не про встановлення нової групи інвалідності чи автоматичне визнання військовослужбовця непридатним до служби. Доводи апелянта, на думку суду, зводилися до незгоди з оцінкою обставин, а нових переконливих доказів він не надав.
Рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу гарнізонної військово-лікарської комісії залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2025 року без змін. Апеляційний суд не встановлював групу інвалідності, не визнавав військовослужбовця непридатним до служби та не переглядав по суті медичні висновки щодо захворювань, оскільки ці питання не входили до предмета перегляду. Розподіл судових витрат в апеляційній інстанції не здійснювався. Постанова набрала законної сили з дня прийняття. Касаційне оскарження можливе лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 328 КАС України.
Джерело: sud.ua
